Живе в народі пам'ять вічна
Сьогодні в нашому військовому музеї було по-особливому тихо і трепетно. Ми провели історичну годину «Рокам ніколи пам’яті не стерти», щоб згадати тих, чиї імена навічно вписані в долю нашого краю. Кожна книга на виставці «Герої живуть, доки їх пам’ятають» — це наче окреме життя, віддане за спокій на рідній землі. Але найсильніше в залі відчувалася присутність живої пам'яті. До сліз кожного присутнього зворушив лист-спогад доньки нашого героїчного односельця — Матенка Луки Микитовича. У цих рядках — не лише факти біографії, а безмежна дочірня туга, гордість і та любов, яку не здатні загасити десятиліття. Читаючи ці слова, ми ніби почули голос самого Героя, відчули його незламну віру.
Ми схиляємо голови перед подвигом наших земляків. Вони не пішли в небуття — вони залишаються з нами у наших розмовах, у музейних експонатах і в кожному мирному світанку.
Світла пам’ять тим, хто навчив нас бути мужніми.
