A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Великоплосківська громада
Одеська область, Роздільнянський район

Слов`яносербка

Одеська область Роздільнянський район село Слов'яносербка.

Село Слов’яносербка засноване у 1862 році переселенцями з села Сербки теперішнього Комінтернівського району. Одними з перших переселенців була сім’я Івана та Анастасії Карпенко та їх троє дітей.

В довіднику «Список населенных мест Херсонской губернии» на 1896 рік село Слов’яносербка значиться у складі Малаєштської волості, Тираспільского повіту. Село розташоване при балці Бурсук, складалось з 143 дворів мешканців було 1250.

Село розташоване за 32 км на південний захід від районного центру Великомихайлівки і за 14 км від залізничної станції міста Тираспіль.

Неподалік села розташований пункт пропуску через Молдавсько-Український кордон «Слов’яносербка - Ближній Хутір».

Станом на 2020 рік у селі Слов’яносербка зареєстровано 787 жителів.

Територія колишньої Слов’яносербської сільської ради складає 5335 га землі, в т. ч. 3787 га орної , на якій працюють сільхозпідприємства : ТОВ « Сербське», СГ «Джерело», ТОВ ВКФ «Інтерцентерлюкс», ПП «Левченко», ФГ «Дмитро Сергійович».

Вищезазначені підприємства спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур, а також займаються тваринництвом.

Під час революції 1905 року в Слов’яно-Сербці розповсюджував нелегальну літературу вчитель М. Волков. Під його впливом селяни часто збирались і говорили про розподіл землі, поміщицького майна. За розповсюдження революційної літератури вчителі школи Я. Д. Андреев і М. С. Скульський були заарештовані у березні 1906 року.

Радянська влада в Слов’яносербці установлена в січні 1918 року. В роки громадянської війни жителі села М.Г. Дудник , П.А.Грушовенко, Н.Ф.Сокоренко, Ф.Г.Шевченко, А.Г.Дорош та багато інших воювали за радянську владу в ковалерівській бригаді Г.І. Котовского.

Одним з організаторів комітету незаможників у червні 1920 року був колишній матрос крейсера «Аврора» С. Н. Нумерований, який його і очолив.Уродженцю Слов’яносербки Семену Кузьмичу Осадчому, який в складі інтернаціональної бригади брав участь у боях з франкістськими фашистами в Іспанії, у 1938 році посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу – він здійснив перший в світі танковий таран, в його честь названа одна із вулиць його рідного села.

В околицях села Слов’яносербка розкопано 3 кургани з похованнями доби бронзи (II — початок І тисячоліття до н. ери). У двох з них знайдено: Епоха бронзи- поховання; Середньовічні поховання. В одному з них: Золоту монету візантійського імператора Іоанна II Комніна (1113-1143 рр.)

У 1940 році указом Президії Верховної ради СРСР село Слов’яносербка увійшла до складу Української РСР.

В 1941 – 1944 роках село було окуповано румунами .

За даними оперативного зведення 11 квітня 1944 року Слов’яносербку визволено від фашистських загарбників.

В роки Другої світової війни на різних фронтах воювали з ворогом 120 жителів нашого села , 63 з них загинули, 54 учасника війни були нагороджені орденами та медалями .

В роки війни в нашому селі діяв шпиталь ,який знаходився на сьогоднішній вулиці Шкільна у будинку 42. Померлих від ран воїнів хоронили на сільському кладовищі.

Зі спогадів жительки Кухтик Ганни Григорівни в 1953-1954 роках було пере захоронення воїнів з сільського кладовища в братську могилу, яка була розташована в центрі села по вулиці Шкільна неподалік кладовища та церкви.

В 1955 році на десятиріччя перемоги був встановлений обеліск на братській могилі силами жителів села.

В 1972 році був поставлений пам’ятник ,який був виготовлений з битонних плит. За даними звіту голови виконавчого комітету Слов’яносербської сільської ради Чернеги Петра Леонтійовича за 26 жовтня 1972 року: «В селі Слов’яносербка поставлений пам’ятник надгробник загиблим воїнам за визволення з трьох фігур скульптора Фішера за кошти колгоспу «Радянська Україна». Зроблені меморіальні дошки загиблих воїнів за визволення нашого села і загиблих воїнів односельців в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.- за рахунок збору коштів з жителів сіл Слов’яносербка, Антоно-Ковач, х. Олег» (які були підпорядковані Слов’яносербській сільській раді). Постійно учні , трудовий колектив місцевої школи, працівники сільської ради та сільського будинку культури і бібліотеки здійснюють догляд та ремонт пам’ятника і прилеглої до нього території. На святкування Дня Перемоги щороку збирається все село, щоб вшанувати пам’ять загиблих воїнів та односельців, які загинули , захищаючи Вітчизну, ветеранів , які повернулися живими та відбудовували зруйноване окупантами село, незважаючи на поранення, бралися за будь яку роботу, щоб відбудувати мирне життя. З роками меморіальні дошки з викарбуваними прізвищами загиблих воїнів під дією природних умов руйнувалися. За ініціативи сільського голови Батуріна І.М. та депутатів сільської ради було прийняте рішення про реконструкцію пам’ятника. А саме: замінити меморіальні дошки на сучасні гранітні плити, обкласти плиткою постамент пам’ятника та могили. В 2014 році було розпочато реконструкцію. До святкування 70-ї річниці Перемоги у 2015 році всі ремонтні роботи були завершені.

Церква Іоана Богослова.

Будівництво церкви на території с.Слов’яносербки було розпочато в 1898 році на кошти прихожан. Завершено будівництво у 1901році, але постійні служби почалися в 1905році. Найбільше на храм пожертвував місцевий житель Максим Чумак. За його рахунок побудували дзвінарню, а також купіл храму. Він заложив у банку триста десятин своєї землі і всі гроші, що мав, віддав як благодійний внесок на церкву. І так і не діждався почути дзвін з дзвінарні, на яку він дав гроші, Максим Чумак помер. Він похований в родинному склепі, який сам збудував на території кладовища. Першим священиком в храмі був Іван Іванович Мельников. Слідуючим після Мельникова настоятелем був Матвій Іванович (прізвище не встановлено), хоча він служив досить довго. В 1938 році його репресували разом з іншими «політичними» з села, а церкву закрили. В приміщенні церкви розмістили магазин.

Під час війни, в 1942 році її відремонтували, обновили зовнішній вигляд, зробили красивий іконостас, був присланий священик Малай ( із Молдови), який відновив службу. Богослужіння продовжувалося до 1944 року. З 1944 року по 1961 рік священиком був отець Дмитрій. У 1961 році церква знову була закрита. Приміщення церкви використовували під клуб та сільську бібліотеку. На початку 1990 року під час сходки села, на яку приїхали благочинний Микола Чулей і священик Василь Сличко, церква була передана віруючим. З 1993 року по сьогоднішній день проводиться Богослужіння в церкві Іоана Богослова.

Школа.

Перша історична згадка про школу в нашому селі сягає далекого 1896 року. По даним архівної довідки, яка була надіслана Державним Архівом Херсонської області, в с. Слов’яносербка Тираспольського уїзду на 1896 рік діяла школа на 40 учнів віком від 9 до 16 років( 33 хлопчика і 7 дівчаток ). Це була церковно – парафіяльна школа, збудована на кошти громади. Населення становило 1260 чоловік. У 1898 році була збудована земська школа, у якій навчання тривало чотири роки. Учні вчилися писати, читати, рахувати, вивчали Закон Божий. Приміщення земської школи було розділене на дві половини: класну кімнату і житло вчителя. У класах стояли парти, посередині – учительський стіл, на великій стіні висіла дошка. Учні писали рисіками на грифельних дошках і лише учням 4 класу дозволялося писати ручками. У 1936 році початкова школа у нашому селі була переформована у семирічну школу. Навчання проводилося у дві зміни. Перед війною 1938 – 1939 рр. директором школи був Жирновський ( ім’я та по батькові не відомі, він був приїжджим). Довго він на цій посаді не затри-мався і його змінив з 1939 - 1941 роки Салтановський Микола Тимофійович. Пропрацював він три роки. У роки Другої світової війни у приміщенні школи був розміщений військовий шпиталь. З 1944 по 1945 р. директором школи був Конюхевич Андрій Михайлович. З 1945 – 1946 р. заступив на посаду директора школи Йовенко Павло Миколайович. З 1946 року у школі навчалися учні 1 – 7 класів, не вистачало приміщень, тому було проведено добудову школи. З 1946 по 1953 рік на посаді директора був Блиднюк Іван Микитович. До 1953 року школа була з семирічним терміном навчання, а з 1953 року до 1996 року – Загально Освітня Школа І-ІІ ступенів. З 1956 року на місце директора школи був призначений Шевчук Сергій Сельвестрович, який пропрацював до грудня 1980 року. До 1976 року школа розміщувалась у пяти приміщеннях, які були збудовані до революції (1918р.) і в довоєнний час. А з весни 1975 року розпочали будівництво нового приміщення школи. Всього в школі навчалося до 1975 року 240 учнів, школа працювала в дві зміни. В 1976 році будівництво закінчилося і учні почали навчатися в одну зміну. Після Шевчука С.С. директором школи був Осадчий Микола Григорович, який приступив до роботи в 1981 році і пропрацював до 1991року. Він вніс вагомий внесок у реконструкцію школи та навчально – виховний процес.

В 2001 році було закінчено будівництво нового типового приміщення одинадцятирічної школи на 198 місць. Початок будівництва цієї красуні – новобудови 1990 рік. Це рік, коли керівником місцевого господарства був Михайло Сергійович Вишняков, а директором школи – Осадчий Микола Григорович. 29 вересня 2001 року відбулося урочисте відкриття школи, директором якої з 1991 року працює Будковська Валентина Андріївна.

Сільська бібліотека.

Дата заснування — 1953 рік. Перший запис в інвентарній книзі зроблений 20 березня 1953 року. З кожним роком бібліотека поповнювалася літературою і через 10 років її книжковий фонд вже становив близько 6000 екземплярів. Минали роки, збагачувався фонд бібліотеки різною літературою, зростала кількість читачів, змінювалися завідувачі бібліотеки — філії. Першими бібліотекарями були Кучер Галина Сергіївна та Приборщенко Пелагея Михайлівна (з кінця 1952 р. до травня 1953 р. проводилася підготовча робота з формування бібліотечного фонду). Другою була Осадча Олена Сергіївна, яка прийняла бібліотеку в 1954 році. Вона пропрацювала чотири роки. В 1958 році бібліотеку прийняла Дубровіна Мотря Федорівна. У серпні 1960 року завідувачкою бібліотеки — філії було призначено Приборщенко Тамару Андріївну, яка пропрацювала в бібліотеці 31 рік. Невеличка кімната бібліотеки знаходилась в приміщені старого клубу по вулиці Осадчого. В селах Антоно-Ковач та Олег працювали бібліотечні передвижки. В 1968 році бібліотеку перенесено в інше приміщення по вул. Молодіжна 30. В 1991 році її перенесли в новозбудований будинок культури. З 1991 року по теперішній час працює Левченко Людмила Володимирівна завідувачкою бібліотеки-філії. На сьогоднішній день бібліотека має світлі й привітні кімнати .

Сільський будинок культури.

Основними осередками культурного життя села протягом століття були дві установи: церква і клуб.

З архівних даних, першим завідуючим сільським клубом був Матенко Андрій Романович. У післявоєнні роки клуб знаходився посередині села на вулиці Осадчого. Потім на вулиці Шкільній в приміщені церкви. В 1990 році завдяки наполегливості Вишнякова Михайла Сергійовича був збудований новий будинок культури, який до сьогоднішнього дня красується в центрі села. Також в 1990 році на території села був заснований вокальний ансамбль «Сербчанка» . В 1996 році ансамблю присвоєно звання «Народний самодіяльний колектив ». З 2006 року ансамбль припинив своє існування.

В 2017 році під керівництвом Слов’яносербського сільського голови Батуріна Івана Максимовича по сучасному відремонтований сільський будинок культури, він милує око, оригінальністю архітектури. За період існування клубу змінювалось багато завідуючих клубом ( перелік по роках збережено). На сьогоднішній час директором будинку культури працює Мардар Тетяна Іллівна, художній керівник Козир Олена Сергіївна.

Слов’яносербська сільська рада

Слов’яносербська сільська рада – колишня адміністративно – територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування в Великомихайлівському районі Одеської області. Адміністративний центр – село Слов’яносербка. В самому початку сільській раді підпорядковувалися населені пункти – с. Слов’яносербка, с. Антоно-Ковач, с. Олег, а з кінця шестидесятих років приєднали ще с. Новосавицьке, с. Юрківка, с.Банети, с. Тихий Кут, с. Зелений Садок. З 1992 року в селі Новосавицьке була створена окрема сільська рада, в яку ввійшли села Юрківка та Банети, (на той час в селах Тихий кут та Зелений Садок не залишилося жодного жителя).

Слов’яносербська сільська рада була заснована у 1918 році, зі слів старожилів села у період до Великої Вітчизняної війни головами та секретарями сільської ради працювали Дудник Микита та Осадчий Григорій Ісидорович (офіційні відомості, які підтверджують дану інформацію, відсутні).

В період з 1941-1944 років сільська рада не діяла в зв’язку з німецько-румунською окупацією. А вже з січня 1945 року голів та секретарів у Слов’яносербській сільській раді змінилося дуже багато (перелік по роках збережено). В 1962 році Слов’яно-Сербська ( на той час) сільська рада Великомихайлівського району Одеської області увійшла до Роздільнянського району. А в 1965 році була передана зі складу Роздільнянського району до Великомихайлівського, в складі якого проіснувала до 2020 року.

На самому початку сільська рада розміщувалася у старому приміщенні по вулиці Осадчого, також там знаходився радоівузол. В кінці шестидесятих років сільську раду перенесли в приміщення контори колгоспу «Радянська Україна» по вулиці Молодіжна 28, а з 1997 року сільську раду перенесли в новозбудоване приміщення по вулиці Молодіжна 57, де вже знаходився Слов’яносербський сільський ФАП.

Слід відзначити, що посаду голови сільської ради в різні роки обіймали Драганов Олексій Степанович та Дем’яненко Василь Захарович, обов’язки секретаря довгий час виконували Романова Зінаїда Андріївна, Шемянська Світлана Олексіївна та Шмигельська Наталія Миколаївна, яка пропрацювала майже 22 роки. Окремо відмітимо Чернегу Петра Леонтійовича, який загалом головою сільської ради пропрацював майже 20 років. З 1991 року головою сільської ради на чергових виборах було обрано Батуріна Івана Максимовича, який майже 20 років очолював Слов’яносербську сільську раду до об’єднання її в Великоплосківську об’єднану територіальну громаду.

Колективізація села

Колективізація в УССР – частина політики колективізації і розкуркулення в СРСР, яка проводилася в 1928 – 1933 роках шляхом створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Новостворені господарства назвали колгоспами.

Наше село не було винятком, на території Слов’яносербки з’явилися два колгоспи – одна половина села відносилася до колгоспу імені Совєтов, а інша половина був колгосп імені Чкалова. Першим головою колгоспу імені Совєтов був Ольченко Дмитрій Микитович, головою колгоспу імені Чкалова був Журба Іван Микитович. На цих посадах вони пропрацювали до 1941 року, одними з перших пішли на фронт. З 1941-1944 роки село знаходилося в румунській окупації. Колгоспи розпочали свою повноцінну роботу з 1945 року. Першим головою колгоспу імені Совєтов був Музика Василь Васильович, який повернувся з війни. Далі зі слів старожила села Задніпряного Володимира Дмитровича (1932 року народження), відомо що головами колгоспів були – Новіков Григорій Іванович, Попов Тихон Миколайович в 1958 -1962 роках, Щеглов. В період з 1956-1964 року(при правлінні Хрущова М.С.) провели укрупнення колгоспів. Колгоспи імені Совєтов та імені Чкалова об’єднали в один і назвали його колгосп «Радянська Україна». І першим головою колгоспу призначили Маркевича Ігоря Миколайовича, який пропрацював до 1964 року. З 1964 -1969 роки – Аркавенко Андрій Андрійович; 1969 -1974 роки – Ковалевський Володимир Ларіонович; по два роки пропрацювали Вознюк Анатолій Олександрович, Синюк Володимир Федорович, Бринза Йосип Валер’янович; з 1980 року по 1988 рік – Богданов Микола Михайлович; 1988-1991 роки – Вишняков Михайло Сергійович; 1991-1997 роки Миронов Віталій Олексійович. В 1996 році колгосп «Радянська Україна» було реорганізовано на КСП (колективне сільськогосподарське підприємство) «Сербське» та проведено розпаювання сільськогосподарських земель між членами КСП. На загальних зборах членів КСП в 1997 році директором КСП «Сербське» було обрано Кухтика Володимира Івановича, в цей період було проведено розпаювання майнового фонду між членами КСП. В 2001 році КСП «Сербське» перейменовано в ТОВ(товариство з обмеженою відповідальністю) «Сербське». На території сільської ради утворилися господарства різних форм власності: ТОВ «Сербське» директор Кухтик Володимир Іванович; ТОВ «Спектор» директор Федотенко Ігор Вікторович в подальшому реорганізовано в СГ «Джерело» - директор Александрюк Олександр Георгійович. ТОВ ВКФ « Інтерцентрлюкс»- директор Чабан В.

Медицина

 На сьогоднішній день медичне обслуговування жителів сіл Слов’яносербського старостинського округу здійснюється медичним працівником фельдшерського пункту Тульченко Тетяною Вікторівною. Приміщення ФаПу розташовано в адміністративній будівлі колишньої сільської ради.

Зв’язок

В селі Слов’яносербка у приміщені ТОВ « Сербське» розташоване поштове відділення Укрпошти. Його функціонування забезпечують начальник поштового зв’язку Березовська Олена Павлівна та листоноша Шох Ганна Миколаївна.

Місцевий телефонний зв'язок здійснюється через телефонну мережу Укртелекому потужністю 50 номерів.

На території села Слов’яносербка розташовані та працюють дві вежі мобільних операторів Київстар та МТС.

Інтернет послуги надаються Інтернет провайдером «МИР ТЕЛЕКОМ».

Водопостачання

Для забезпечення населення водою використовуються центральні водогони та громадські криниці. А саме: с. Словяносербка - дві артсердловини, дві вежі Рожновського, а також 9 громадських криниць; с. Олег –одна артсердловина, одна вежа Рожновського. а також одна громадська криниця; с. Антоно-Ковач – дві громадські криниці. На сьогоднішній день 180 домогосподарств підключено до центрального водогону.

Енергозабезпечення

Енергопостачання населення забезпечується структурними підрозділами підприємства «Одесаобленерго». Усі мешканці сільської ради являються абонентами « Одесаобленерго»

З 1994 по 2000 роки село Слов’яносербка повністю газифіковано.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь