Всесвітній день театру (World Theatre Day, скорочено WTD)
Театр – це фабрика емоцій. З цієї фразою важко сперечатися. Адже кожен, хто хоча б раз був на виставі, байдужим до цього виду мистецтва не залишиться. Когось дійство на сцені вражає до глибини душі, а гра акторів змушує плакати чи сміятися, когось дивуватися, аплодувати, вимовляти такі любі кожному акторові слова: «браво», «на біс».
Міжнародний день театру відзначається щорічно з 1962 року. Засноване свято у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (MIT) при ЮНЕСКО. Діяльність MIT, згідно статуту, має бути спрямована на «зміцнення миру і дружби між народами, на розширення творчої співпраці всіх діячів світу».
Перші театри з’явились в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті в Європі. Слово «театр» походить від грецького «theatron», і означає місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.
У давній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, з прояву в народних іграх, танцях, піснях і обрядах.
Перший український стаціонарний театр відкрито у Львові в 1795 р., а за 24 роки з’явилася перша українська п’єса – «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського. У Києві перший стаціонарний театр з’явився у 1806 р., в Одесі — 1809, в Полтаві — 1810.
XIX ст. ознаменувалося появою драматичних творів Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка. Українське акторське мистецтво поряд з театром набули виразних суспільно-громадських функцій, що сприяло піднесенню національної свідомості народу.
Підвалини саме українського театру заклав Марко Кропивницький, який створив «Театр корифеїв» — професійну театральну трупу. Він сам шукав і вчив своїх акторів: М. Заньковецьку, П. Саксаганського, М. Садовського, Г. Затиркевич-Карпинську. Репертуар не був особливо широким («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» Івана Котляревського, «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка). Бракувало нових творів, в яких би відчувався подих сучасності. Їхніми авторами стали Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, що одночасно були драматургами, режисерами і акторами.
В Україні з нагоди Міжнародного дня театру проводяться театральні фестивалі, артисти отримують нагороди та державні звання, а глядачі відвідують прем’єри вистав. Тож чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.
Традиційно цей день проходить під девізом «Театри як засіб взаєморозуміння та зміцнення миру між народами». День театру — це свято всіх працівників театру, а не тільки акторів, адже «театр починається з вішалки». Тут немає другорядних професій, тому цей день відзначають також режисери-постановники, продюсери, звукоінженери, сценаристи, світлотехніки, гардеробники та білетери.
Творці театрального мистецтва своє професійне свято за традицією відзначають безпосередньо на сцені. Актори у всьому світі дають свої найкращі спектаклі, влаштовують благодійні виступи і під час поклону із задоволенням приймають гучні аплодисменти та подарунки від глядачів. Крім виступів у театрі, традиційно влаштовують яскраві фестивалі, карнавали і концерти.
У КЗ "Публічна бібліотека Великоплосківської сільської ради" представлена книга "Дитяча енциклопедія. Театр і кіно", Оксана Балазанова
З давніх-давен людина прагнула не тільки хліба, а й видовищ. Так у Середземномор’ї з’явився давньогрецький античний театр, якому ще раніше передували храмові дійства...
Саме про народження театру, про його національні і жанрові різновиди ви дізнаєтесь, прочитавши цю книжку. До того ж читач знайде в нашій енциклопедії докладну оповідь про цирк, кіно, мультиплікацію та професії, що з ними пов’язані. І, звичайно, ми розповімо про найвідоміші кінофестивалі та кінонагороди.
