Спори щодо розмежування земельних ділянок

Дата: 24.11.2025 09:28

Кількість переглядів: 84

Спори щодо розмежування земельних ділянок - один із найтиповіших (і найконфліктніших) масивів земельних спорів. На практиці вони майже завжди включають:

• технічний компонент (координати поворотних точок, площа, конфігурація, кадастровий номер);

• юридичний компонент (правильність прийняття рішень органами місцевого самоврядування, державними кадастровими реєстраторами, нотаріусами, державними реєстраторами речових прав);

• «людський фактор» (добросусідство, відмова підписати акт погодження меж, самовільні огорожі, фактичне користування).

2. Нормативна основа розмежування земель

2.1. Земельна ділянка як об’єкт права та об’єкт цивільних прав

Базове визначення:

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, визначеним місцем розташування та встановленими щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗКУ).

Стаття 79-1 ЗКУ визначає земельну ділянку як об’єкт цивільних прав та пов’язує виникнення таких прав із формуванням ділянки і внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Юридичний наслідок:

поки ділянка не сформована і не внесена до ДЗК, вона не існує як об’єкт цивільних прав. Саме цей підхід активно застосовує Верховний Суд у спорах про накладення меж, скасування кадастрового номера та визнання права власності.

2.2. Добросусідство та обов’язки щодо спільних меж (ст. 106 ЗКУ)

Стаття 106 ЗКУ спеціально регулює питання встановлення та відновлення спільних меж:

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої ділянки сприяння у встановленні твердих меж, а також у відновленні межових знаків, якщо вони зникли, перемістилися або стали невиразними (ч. 1 ст. 106).

• Види межових знаків і порядок їх відновлення визначає центральний орган виконавчої влади (ч. 2 ст. 106).

ВС наголошує, що норма:

• дає право вимагати взаємодії щодо меж,

• але не ототожнює погодження меж із набуттям чи втратою права.

2.3. Відновлення меж (ст. 107 ЗКУ)

Стаття встановлює ієрархію визначення меж:

1. Основою є дані земельно-кадастрової документації.

2. Якщо їх неможливо встановити - межі визначаються за фактичним використанням.

3. Якщо і це неможливо - кожному виділяється рівна частина спірної території.

ВС активно застосовує цю норму, особливо коли:

• відсутня або суперечлива технічна документація;

• було тривале фактичне користування певною конфігурацією.

2.4. Державний земельний кадастр (ст. 21 Закону «Про ДЗК»)

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до ДЗК:

• на підставі документації із землеустрою щодо формування ділянок відповідно до ст. 79-1 ЗКУ;

• у порядку, встановленому законом.

• не можна посилатися на «старі» плани чи схеми, якщо вони суперечать даним ДЗК;

• технічну помилку треба відрізняти від незаконного формування ділянки.

3. Типологія спорів про розмежування земель

За аналізом практики ВС можна виокремити три основні групи спорів:

1. Спори щодо погодження меж (акт погодження, відмова суміжника, підпис «не тієї» особи).

2. Спори щодо встановлення/відновлення меж та технічних помилок (накладення координат, помилки землевпорядників).

3. Спори щодо накладення меж і конкуренції прав (перетин меж, «подвійні» кадастрові номери, формування ділянки на території, що вже використовується).

« повернутися