Невтомний мандрівник і шукач пригод Роберт Льюїс Стівенсон
Роберт Льюїс Стівенсон – знаменитий англійський письменник, який писав у жанрі авантюрно-пригодницького роману.
Народився він у Единбурзі у родині відомих шотландських інженерів, які зводили маяки.
Роберт був дуже хворобливою дитиною. Його батько, сер Томас, годинами сидів біля ліжка хворого на туберкульоз сина і розповідав йому захоплюючі історії про відважних розбійників, неймовірні плавання і сховані скарби.
Коли настав час обирати професію, Стівенсон дослухався до порад батьків і вступив до Единбурзького університету. Він отримав диплом юриста і право займатись юридичною практикою, хоча ніколи так і не скористався цим правом.Усі ті пригоди, які Роберт переживав у дитинстві слухаючи батькові оповіді, не давали йому спокою. Напевно саме вони і надихнули його на літературну творчість.
Льюїс завжди мріяв про далекі мандрівки і пригоди. Але життя його складалося так, що мандрував він здебільшого за рекомендаціями лікарів, а не за своїм бажанням.
Якось, під час гри зі своїм прийомним сином, Стівенсон накреслив карту острова. Хлопчик поцікавився, як називається та земля і у відповідь почув: «Острів скарбів». Письменник навіть і не підозрював, що з тієї самої миті почав створювати найвідоміший свій роман…
«Острів скарбів» – найзнаменитіший, але не єдиний твір Роберта Льюїса Стівенсона. Роман про часи середньовічної Англії «Чорна стріла», фантастична повість «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом»,роман, який став класикою світової літератури «Володар Баллантре», цикли новел «Діамант раджі», чудовий поетичний збірник «Дитячий сад віршів»…
Літературний спадок письменника налічує кілька десятків томів, – так багато встиг він написати за 15 років напруженої роботи.
«З історії однієї книги»
Роберт Луїс Стівенсон «Острів скарбів»
«О́стрів скарбі́в» (англ. «Treasure Island») — роман шотландського письменника Роберта Луїса Стівенсона.
Вперше був надрукований в 1881 і 1882 роках дитячим журналом «Young Folks».
Окремою книгою вийшов у 1883 році. Спочатку роман називався «Корабельний кухар», але пізніше автор змінив назву.
«Дитинство моє, щиро кажучи, було безрадісне. Жар, марення, безсоння, тяжкі дні, нескінченні ночі», — згадує про себе письменник.
Щоб якось розважитись, хлопчик обкладав своє ліжко іграшками і придумував різноманітні ігри.
Любов до ігор Стівенсон зберіг на все життя.
Коли книга вийшла друком уперше, вона була з присвятою:
«Містеру Л. О.» — з приміткою, що «смак і фантазія» Л. О. допомогли авторові у написанні роману.
Читачі подумали, що це критик, а виявилося — хлопчик, Ллойд Осборн, пасинок Стівенсона.
Улітку 1881 року хворому Ллойду лікар категорично заборонив декілька днів вставати з ліжка. Рухливій дитині це було дуже важко витримати.
Роберт Льюїс Стівенсон, котрий дуже любив свого пасинка, вирішив гратися з ним так, щоб хлопчик дотримувався лікарняного режиму. Одного разу Стівенсон намалював карту острова й показав її Ллойду. «Як називається ця земля?» — запитав хлопчик.
«Острів скарбів», — одразу ж відповів автор, не підозрюючи, що з цієї хвилини він розпочав створювати свій знаменитий роман. Кожного дня родина збиралася за столом, щоб послухати нові захоплюючі розділи майбутньої книги.
Члени сім'ї Стівенсона не були пасивними слухачами: вони вига-дували нові пригоди, підказували імена героїв та назви місцевостей.
А Ллойд був першим критиком і редактором «Острова Скарбів».
Сам автор підтверджував особливість створення свого найвідомішого пригодницького роману:
«Коли я спрямував погляд на карту свого Острова, то серед вигаданих лісів заворушилися герої моєї майбутньої книги. Загорілі особи і їх блискуча зброя були видимі з найнесподіваніших місць. Вони снували туди й сюди, боролися й шукали скарб на декількох квадратних дюймах щільного паперу...».
Перші читачі роману були переконані, що це справжній острів, і навіть вимагали від автора оприлюднити його координати, що є свідченням потужного таланту митця, який зумів бути таким переконливим у вигаданій реальності пригодницького роману. Це й не дивно, адже описаний Стівенсоном Острів Скарбів дуже схожий на острів Хувентуд.
Він розташований на відстані 70 км від Куби і раніше називався Пінос. Напевно, Стівенсон використовував легенди про піратів, які дуже часто відвідували острів — адже цілих 300 років Пінос був притулком для джентльменів удачі (так раніше називали піратів).
Восьма з книг, Стівенсона, що побачили світ, принесла своєму творцеві перший справжній успіх. Ніяких сентиментів, ніяких моралей, тільки мужність і рішучість, чесність і гідність.
Своїм героям Стівенсон подарував те, чого так прагнув сам: енергію і свободу, можливість діяти не оглядаючись на тисячу умовностей. Почасти тому «Островом Скарбів» зачитувалися навіть в манірній вікторіанській Англії не тільки юні джентльмени, але і їх статечні батьки.
Так що там, сам прем’єр-міністр Гладстон, і той не міг відірватися від роману ніч безперервно.
Вже понад сто років дорослі і діти з рівним завзяттям приймають правила гри: одноногий пірат, чорна мітка, скрип матч, солоний вітер, «Піастри! Піастри! »
