Книжкова виставка ''Життєві творчі обрії Івана Карпенка-Карого ''
Твори цього талановитого літератора захоплюють українців не одне покоління, а його ім’я стало видатним ще за його життя.
З нагоди 180-річчя від дня народження Івана Карпенка-Карого − українського письменника, драматурга, актора, ерудита та одного з корифеїв українського побутового театру, в Слов'яносербській бібліотеці діє книжкова виставка ''Життєві творчі обрії Івана Карпенка-Карого ''.
Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, актор, режисер та публіцист. Народився він 29 вересня 1845 року. Його життя та творчість насичені цікавими фактами, а також неймовірним вкладом в українське театральне мистецтво та культурну спадщину.
Справжнє ім’я Карпенко-Карого – Тобілевич. Він взяв псевдонім «Карий» завдяки кольору своїх очей, а «Карпенко» від свого батька — Карпа.
Карпенко-Карий володів кількома мовами, включаючи німецьку, французьку, польську та, звісно, українську.
Від 12 років Іван вже займався акторською майстерністю та написав свою першу п’єсу у 17 років.
Іван заснував перший стаціонарний український театр у Києві, який став центром розвитку української театральної культури.
Протягом свого життя Карпенко-Карий написав понад 90 п’єс, серед яких «Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Боруля».
У Санкт-Петербурзі він організовував українські вечори, де читалися його п’єси, а також вечори на користь бідних студентів.
У молодості Карпенко-Карий був зацікавлений революційними ідеями та брав активну участь у революційному русі. Через це він був арештований та засуджений до каторги.
Через свої революційні погляди та участь у революційному русі Карпенко-Карий тричі потрапляв до царської тюрми.
Протягом життя Іван використовував понад 20 псевдонімів. «Карпенко-Карий» став найбільш відомим і запам’ятованим.І
ван вважав, що народний театр — це основа розвитку української театральної культури.У Києві, рідному місті драматурга, розташований театр його імені, який активно популяризує його спадщину.
На початку своєї кар’єри Карпенко-Карий працював вчителем у Кам’янці-Подільському, а пізніше – в Одесі.
