Великоплосківська громада
Одеська область, Роздільнянський район

Видатний син українського народу

Дата: 07.03.2024 13:28
Кількість переглядів: 82

Фото без опису

Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в родині Григорія і Катерини Шевченків, кріпаків багатого поміщика В. В. Енгельгардта. 

Через два роки сім’я переїхала до сусіднього села –  Кирилівки. Пізніше поет називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, оскільки там пройшло його дитинство. 

Батько Тарасів був хліборобом, стельмахував та чумакував, умів читати й писати. У 1822 році Тараса віддали «в науку» до кирилівського дяка Павла Рубана, де він навчився грамоти. 

Наступного року від важкої праці померла мати, батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала своїх трьох дітей. Тарас був змушений покинути навчання, щоб доглядати менших дітей. У родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою та між дітьми. 

У 1825 році батько теж помер і Тарас залишився сиротою. Перед смертю, за свідченням родичів, батько сказав: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».

Мачуха повернулася зі своїми дітьми в Моринці, а Тарас деякий час жив «школярем-попихачем» у дяка-п'яниці Петра Богорського, якого призначили замість попереднього учителя. Він часто бив хлопця, і не стільки вчив, скільки примушував працювати на нього. 

Згодом, у своїй «Автобіографії», поет писав: «Цей перший деспот, на якого я натрапив у моєму житті, поселив у мені на все життя глибоку огиду і зневагу до будь-якого насильства однієї людини над іншою. Моє дитяче серце було ображене цим виснаженням деспотичних семінарій мільйон разів, і я скінчив з ним так, як взагалі закінчують виведені з терпіння беззахисні люди, – помстою та втечею. Знайшовши його одного разу байдуже п'яним, я вжив проти нього власну його зброю – різки, і, на скільки вистачило дитячих сил, відплатив йому за всі його жорстокості». 

Пройшло 210 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Український видатний митець залишив кілька важливих послань, які для українців стали закликом до дії.
Слов'яносербська бібліотека та будинок культури підготували та провели поетичний флешмоб віршів до 210- ї річниці від дня народження Тараса Шевченка.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень