Вихованці гуртків декоративно-прикладного мистецтва закладів освіти та культури прийняли участь в обласному етапі Всеукраїнського колоквіуму «Космос. Людина. Духовність» («Космічні фантазії»)
Відповідно пункту 19 Плану обласних організаційно-масових заходів з дітьми та учнівською молоддю у позашкільної освіті на 2024 рік (за основними напрямами позашкільної освіти), затвердженого наказом Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 01.01.2024 року № 01-ОД, з метою розвитку творчих здібностей дітей і підлітків; зацікавленості у дослідженнях Космосу; підтримки обдарованої молоді, яка відтворює своє уявлення про Космос засобами декоративно-прикладного, образотворчого, музичного та фотомистецтва, комп’ютерної графіки та літературної творчості науково-технічним підрозділом проводиться обласний (заочний) етап Всеукраїнського колоквіуму «Космос. Людина.
Духовність» («Космічні фантазії») у січні-лютому 2024 року . В закладах освіти та культури нашої громади пройшов I етап конкурсу "Космічні фантазії". Участь взяли вихованці гуртків образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва . Роботи переможців I етапу конкурсу взяли участь в обласному етапі Всеукраїнського колоквіуму «Космос. Людина. Духовність» («Космічні фантазії»).
Презентуємо роботи наших юних талантів.
Глюбрехт Іван Сергійович , учень Слов’яносербської гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області , гурток образотворчого мистецтва «Акварелька»,3 клас , керівник Шпак Інна Миколаївна
Гаркавенко Максим Олександрович, учень Слов’яносербської гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області , гурток образотворчого мистецтва «Акварелька»,5 клас , керівник Шпак Інна Миколаївна
Перстньова Вероніка Євгенівна, учениця Слов’яносербської гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області , гурток образотворчого мистецтва «Акварелька»,5 клас , керівник Шпак Інна Миколаївна
Орлова Дар’я Сергіївна, учениця Великоплосківського опорного закладу освіти – ліцей, гурток « Майстерня умілих рук», 9 клас, керівник Карпова Інна Миколаївна
Храмова Віра Дмитрівна, учениця Великоплосківського опорного закладу освіти – ліцей, гурток « Майстерня умілих рук», 10 клас, керівник Карпова Інна Іванівна
Федорішина Софія Михайлівна, учениця Великоплосківського опорного закладу освіти – ліцей, гурток « Майстерня умілих рук», 10 клас, керівник Карпова Інна Іванівна
Сливка Олеся Вікторівна, учениця Великоплосківського опорного закладу освіти – ліцей, гурток « Майстерня умілих рук», 9 клас, керівник Карпова Інна Іванівна
Литвиненко Андрій Олександрович, ученьТростянецької гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області,5 клас, керівник Ізбаш Тетяна Степанівна
Колективна робота учнів 2 класу Тростянецької гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області,гурток "Майстерні рученята",керівник Смолінська Леся Леонідівна
Колективна робота учнів 3 класу Тростянецької гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області,гурток "Майстерні рученята",керівник Смолінська Леся Леонідівна
Янкова Поліна Олександрівна, учениця Новосавицької гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, 4 кл, керівник Іванова Ірина Савеліївна
Колективна робота гуртка "Золоті ручки" Новосавицької гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, 2 кл, керівник Наумова Галина Василівна
Багачук Максим Андрійович, учень Новосавицької гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, 4 кл, керівник Іванова Ірина Савеліївна
Орлова Анна Григорівна, вихованка гуртка "Майстрині" Великоплосківського сільського будинку культури, керівник Тіханська Ірина Іванівна
Москвічова Анастасія Павлівна, вихованка гуртка "Майстрині" Великоплосківського сільського будинку культури, керівник Тіханська Ірина Іванівна
Брицький Михайло Михайлович, вихованець гуртка "Майстрині" Великоплосківського сільського будинку культури, керівник Тіханська Ірина Іванівна
Колективна робота вихованців гуртка "Рапунцель" Слов’яносербського сільського будинку культури, керівник Козир Олена Сергіївна
Тіханський Станіслав Леонідович, вихованець гуртка "Майстерні рученята" Тростянецького сільського будинку культури, керівник Тіханська Ірина Станіславівна
Загороднюк Марія Сергіївна, вихованка гуртка "Зроби сам" Новосавицького сільського будинку культури
Загороднюк Нікіта Сергіївич, вихованець гуртка "Зроби сам" Новосавицького сільського будинку культури
Іванов Роман Миколайович, вихованець гуртка "Зроби сам" Новосавицького сільського будинку культури
Войнікова Софія Петрівна, учениця Новосавицької гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, 5 кл, керівник Серт Юлія Юріївна. Вірш авторський "Я у комосі"
У космосі лечу на кораблі
Далеко я від рідної Землі
Там мерехтять планети за вікном
На Землі всі люди сплять міцним сном.
Я все Космосом безмежним лечу
Скільки є сили я йому кричу:
«Найкраща у світі Земля моя!
Повір мені, - кажу Космосу Я.»
Всім серцем люблю я планету свою
Нікому не віддам матір мою
Вона надає мені сили жити
По вік буду я її любити!
Іванова Олександра Володимирівна, учениця Новосавицької гімназії з початковою школою Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, 6 кл, керівник Скавронік Світлана Володимирівна
Твір авторський "Світлячок"
Світлячок
Космічний корабель зробив посадку на планеті, де жила прекрасна, чарівна зірочка на ім’я Світлячок. Планета невеличка за розмірами. Крім зірочки на цій планеті Радості проживали її батьки — тато та матір і братик Сяйвочко. Він любив сестричку Світлячок та грався х нею у різні дитячі ігри. Братик був молодший за сестричку на чотири космічні роки. Коли братик побачив, як сів на його планету невідомий космічний корабель, він заховався за невеличкий горбик. Спостерігав, що буде далі. З часом Сяйвочко побачив, як з космічного корабля вийшла людина в скафандрі. Вона почала роздивлятися навколо. Не побачивши жодної живої душі людина зняла з голови скафандра, дістала з кишені гребінець і почала розчісувати своє золоте волосся, що виблискувало ніби справжне золото. «Золотоголовий принц, - промайнула думка у Сяйвочки, - чому він прибув на нашу планету і звідки? Що йому тут потрібно? Мета його перебування у нас на планеті Радості?»
Золотоголовий пройшов декілька метрів планетою Радості, а після крикнув:
- Чи є тут хтось живий з ким би я міг поспілкуватися! У мене добрі наміри. Я нікому не зроблю зле. Даю чесне слово.
Сяйвочко вагався: виходити чи ні. «А якщо він не правду каже, що тоді буде. Хто мені допоможе з ним впоратись», - подумав. Мабуть, вийду із свого сховку. Він побачив, що Золотоголовий дивиться в інший бік, швиденько піднявся і попрямував у його сторону.
- Тут є я! - крикнув Сяйвочко. Це моя планета! Я тут живу!
- Дуже приємно бачити тебе. Я — принц на ім’я Доброгорд. Мене так нарекли. Моя голова завжди сяє у темряві.
- Ти чому до нас прилетів? - запитує Сяйвочко.
- Мені потрібна допомога. Я дізнався з новин, що поширюється космосом, що на вашій планеті живе прекрасна красуня, чарівна зірочка на ім’я Світлячок, яка може робити чудеса. Наприклад, вилікувати хвору людину дотиком своєї ніжної та теплої руки, або щирим поцілунком. У мене смертельно хвора матір. Я хочу її врятувати. Вона сенс мого життя у цьому безкрайому космосі. Допоможи мені, будь ласка, знайти Світлячка. Наші лікарі повідомили мені, що мама може через шість годин померти, якщо я не приведу до неї цю чарівну зірочку.
- Добре, - каже Сяйвочко,- я тобі допоможу. Ходімо швидше зі мною. І вони пішли планетою навпростець до замку, де жили батьки Сяйвочка та сестричка Світлячок. Коли принц Доброгорд зайшов до палацу, він замилувався його красою, чистотою та вишуканістю. Нічого зайвого. Все на своєму місті. Сяйвочко провів принца до кімнати, де відпочиває Зірочка. Вона спала в ліжку. «Яка ж вона гарна, як принцеса Всесвіту, - подумав Доброгорд. Мені б таку наречену. Я б носив її на руках по космосу від зірки до зірки і всім би казав що це моя кохана дівчина — майбутня дружина».
Святлячок прокинулася у ліжку, протер свої ясні оченята, потягнулася і уважно подивилася на гарного сяючого принца Доброгорда. «Який красень, мені б такого нареченого і щастя наповнило б мою ніжну душу», - подумала вона.
- Цей принц прийшов до тебе, моя люба сестричко. Вислухай його уважно.
Принц почав переповідати все Святлячку, не зводячи з неї очей. Він хвилювався, збивався, потім починав знову пояснювати причину своєї появи на її планеті. Вона уважно слухала та милувалася ним, а після мовила:
- Я згодна полетіти з Вами на Вашу планету та врятувати матір. Гадаю, що мої батьки мене випустять. Зараз піду і запитаю у них дозволу.
Вона швидко зникла з очей. Принц не встиг і моргнути. Через п’ять хвилин принцеса з’явилася та повідомила, що вона готова у космічну подорож до планети принца. Той ніжно взяв принцесу під руку і повів до свого корабля. І ось вони мчать космосом скільки є сили у корабля, щоб встигнути врятувати матір Доброгорда. Минуло дві години, і вони прибули на місце, Вийшли з корабля, сіли в автомобіль і помчали до палацу. У палаці їх чекала смертельно хвора жінка років сорока п’яти. Вона була у ліжку. Погляд сумних очей зупинився на юній принцесі. Світлячок почервоніла аж до вух. У цей час вона була прекрасна, як свіжа троянда в саду.
- Підійди до мене, будь ласка, ближче, не бійся. Я тобі нічого поганого не заподію, - мовить мати принца.
Принцеса Святлячок навшпиньках підійшла до матері принца і взяла її за руку, ніжно погладила по руці, віддаючи своє тепло хворій жінці. Та через деякий час відчула, що життєдайні сили наповнюють її тіло. Хворобу ніби рукою зняло. Жінка сіла у ліжко. Уважно подивилася на принцесу і мовила:
- Дякую тобі, доню, за допомогу, за те, що врятувала мені життя. Бажаю тобі здоров’я та щастя. Живи і радій життю на повні груди.
Принцеса розхвилювалася та не знала, що їй відповісти. У цей час до кімнати зайшов Доброгорд. Він побачив, що матір сидить в ліжку і усміхається. Зрадів, підбіг до матері і обійняв її міцно-міцно:
- Матінко моя рідна, світ моїх очей, ти вже здорова, не хвора. Як радісно бачити тебе такою веселою, усміхненою, щасливою! Живи ще сто літ на радість мені і ніколи не хворій.
- Сердечно дякую тобі, Світлячок, за те, що врятувала мені матір.
- Синку, ріднесенький мій хлопчику, не боюся я смерті проклятої, а переживаю за тебе, за майбутнє нашої космічної планети Радість. Знаєш, чому вона так називається? Так її назвали твої прадідусь та прабабуся, коли молодими, повні енергії та життєвої сили, жили на ці планеті і робили все для того, щоб вона стала найкращою у цілому космосі. У нас завжди було затишно та красиво. У квітниках росли різні космічні квіти небаченої краси. У садах виспівували пташки про своє щасливе життя. Сама космічна природа співала гімн життю. Всім жилося добре, спокійно. Та не так сталося, як гадалося. Коли твоїй прабабусі виповнилося п’ятдесят п’ять років, на нашу планету Радість прийшла страшна, жорстока людожерка. Її ім’я війна. Вона почала нищити все, що було на нашій планеті. Тоді дідусь та бабуся вирішили битися з Війною не на смерть, а на життя. Підступна і жорстока вона смертельно поранила твою прабабусю і та померла у прадідуся на руках. Тоді він зібрав усі свої сили і вигнав війну з нашого космосу, з нашої планети радість. Мені чомусь не радісно. Я сумую за своєю бабусею та дідусем.
- А де зараз Війна? - запитав принц матір.
- Вона втекла на планету Земля. Там зараз живе. Серед людей живе та знищує їх, відбирає у них найдорожче — життя.
- А чи є у неї свої військо? - запитав син.
- І військо є. Люди, де зараз лютує Війна, на.зивають її військо рашистами, звірами, людожерами.
- У якій країні зараз Війна?
- У найкращій у світі країні — Україні, - каже мати сину. Цю країну людям Бог подарував. Не дивлячись на це Війна стирає з обличчя землі в Україні міста і села, селища та містечка.
- Що ж там люди роблять? - запитує принц.
- Вони піднялися на боротьбу з Війною. Вірять у свою незаперечну Перемогу.
- Як думаєш, вони переможуть війну.
- Такий народ обов’язково переможе Війну. Мені так не хочеться, щоб війна прийшла до нас у космос, - каже мати.
- Я теж не хочу, щоб до нас прийшла Війна. Нехай у космосі буде мир! Нехай нам завжди світять ясні зірки, що живуть у Всесвіті.
- Момо, ми зовсім забули про нашу принцесу — Світлячка. Де вона зараз?
- Вона відпочиває, дуже втомилася. Нехай трішки поспить.
- Нехай відпочиває. Вранці ми з нею в політ до неї до дому. Там її чекають батьки та братик. Я теж піду у свою кімнату відпочину.
- На добраніч, синочку мій. Нехай твої сни будуть спокійними...
Мати сиділа біля вікна і дивилася в нічне космічне небо. Зорі світили ясно. Космосом пропливали білі та блакитні хмаринки. Ось вона побачила, як одна із хмаринок почала опускатися все нижче та нижче. Хмаринка зупинилася навпроти її вікна. На хмаринці сидів чоловік у військовому вбранні. Він зістрибнув з хмаринки і підійшов до вікна.
Мати принца відчинила вікно і запитала чоловіка:
- Чого тобі потрібно, добрий чоловіче?
- Мені б переночувати до ранку. А потім знову в дорогу.
- Куди ти шлях держиш?
- Мій шлях до нашого Бога.
- Навіщо тобі Бог?
- Бог мені потрібний для того, щоб дав мені тіло. Зараз у мене немає тіла, є тільки один дух.
- Навіщо тобі тіло?
- Тіло мені потрібне, щоб повернутися на рідну Землю. Боронити її від ворогів. У нас там зараз ненависна та смертельна Війна. Ми воюємо за свою незалежність, за свободу. Моє тіло лежить на землі розірване бомбою. Мені потрібне нове тіло, щоб душа в нього вселилася та й ньому жила. Тоді я знову боронитиму рідну країну, де жив під мирним небом, милувався зірками, місяцем, неосяжним космосом. Жив повноцінним життям, виховував своїх дітей, мав улюблену роботу. А зараз я нічого цього не маю. Дружина, мої діти вважають, що я геройські загинув захищаючи рідну землю. Я їх бачу з небесної вишини, а вони мене не бачать.
- Я можу тобі допомогти, - каже мати принца. Вранці ти матимеш своє тіло, а зараз іди он у ту кімнату, де горить світло, лягай у ліжко і відпочивай до ранку.
-Згода, - каже дух чоловіка. Я пішов відпочивати. Вранці побачимося.
Згодом чоловік зник з очей матері принца, а вона думала про людське життя та на Землі: «Скільки ж бід чекає там людину? Скільки вона натерпілася горя, а рідну землю не залишає, любить, захищає її та береже як зіницю ока. Яка ж людина сильна та велична у своєму прагненні жити на рідній землі! Вона любить землю, обробляє її, а та годує людину хлібом святим. Планета Земля- це рідний дім людей, місце, де люди творять чудеса силою свого розуму, інтелекту. Ось чому вони люблять свій дім. Їм тут хороше жити, дітей ростити, щоб їх рід жив вічно. Сонце їх зігріває, як рідна матір»...
Вранці мати принца Доброгорда розбудила принцесу Світлячок і просить її:
- Допоможи, будь ласка, одному доброму чоловіку. Він втратив своє тіло на планеті Земля. Його тіло розірвала бомба ворогів. Цей чоловік хоче захищати рідну землю, звільнити її від ворога. Він проти Війни. Мріє про той час, коли мир буде на його рідній землі..
Поверни йому тіло, щоб він знову повернувся на рідну землю, де його чекає дружина та діти. Сім'я буде дуже рада, коли побачить батька живого та здорового.
- Добре,- каже принцеса, я виконаю Ваше прохання, але ви не повинні бачити, як я це зроблю. Зачекайте мене тут. Я швидко повернуся.
Світлячок пішла до кімнати, де спав дух чоловіка. Вона зробила свою справу- повернула чоловікові тіло. Коли той прокинувся, то не повірив своїм очам. У нього було його тіло ціле цілісеньке. Чоловік сів у ліжку і мовив сам до себе:
- Ось тепер я можу повертатися на свою рідну Землю, у свій любий серцю край. Я знову зможу грудьми боронити його від ворога.
Я найщасливіший чоловік у світі!
До кімнати, де був чоловік, зайшла мати принца.
- Дякую Вам, моя рятувальнице, Ваш добрий вчинок я ніколи не забуду.
- Ви повинні дякувати принцесі Світлячок. Це вона Вас врятувала! Вона добра чарівниця. Всім допомагає, хто просить. А Ви чим на Землю?
- На Землю я полечу на своїй подрузі хмаринці. Вітер- її братик швидко віднесе нас на Землю. Ще раз дякую всім за добро. Мені час в дорогу. Хмаринка чекає мене біля палацу.
Чоловік вийшов з палацу мати принца за ним.
- Яке ваше ім'я, добрий чоловіче?- питає вона.
- Я - Запорожець, ім'я Василь. Мій рід- козацький.
- Щасливого вам польоту, пане Василь. Нехай прийде мир на Вашу землю, а війни згинуть, підуть у потойбіччя.
Запорожець обійняв хмаринку, і вони помчали чимдуху до Землі зі швидкістю найсильнішого Вітру на світі....
Принц Доброгорд підійшов до матері, обійняв її та мовив:
- Людина і в Космосі залишається людиною з великим чуйним серцем, доброю душею. Вона ніколи не зрадить своїй любій планеті. Я захоплююся людьми. Вони- класні, сміливі, сильні, працьовиті та віддані рідній Землі.
- Ти кажеш правду. Не забудь, що тобі потрібно доставити принцесу Світлячок додому на її рідну планету до батьків і братика.
- Я все добре пам'ятаю, але моє серце не хоче відпускати принцесу від себе. Вона така мила та добра. Доброта живе в її серці.
- Це правда, любий синочку. На добро потрібно відповідати добром...
Космічний корабель наближався до планети де жила принцеса Світлячок, а серце принца плакало за дорогою людиною.
- Ми ще обов'язково побачимося, - каже принцеса принцу Доброгорду на прощання.
- Дай Боже! Я цього дуже хочу. До зустрічі у безкрайому Космосі.
Два роки минуло як один день. Принц був радий, що його мати одужала, набралася сил, стала життєрадісною, веселою, впевненою в собі. Він вирішив поговорити з матір’ю по душам. Одного разу ввечері син зайшов до кімнати матері. Присів біля неї на ліжку, пильно подивився матері у її блакитні очі як безмежний Космос:
- Я вважаю, матусю моя рідненька, що прийшов час поспілкуватися нам з тобою.
- Раз такий час настав, то в чому справа? Давай швидшу кажи, що тебе хвилює, сину мій.
- Мене хвилює одне як там поживає принцеса Світлячок. Чи вона жива та здорова.
- І це все, що ти хочеш мені сказати? - запитала мати.
- Чому ти мовчиш про свої почуття до принцеси? Вона тобі досі подобається? Чи це не так?
- Все так як Ви кажете, мамо. Я давно кохаю принцесу Світлячок. Без неї немає світла у моєму житті, а є один морок.
- Тоді в чому справа. Давай збирайся і чимдужч по принцесу. Вона, мабуть, теж чекає тебе з нетерпінням.
-Як я залишу залишу тебе одну на нашій планеті?
- Зі мною нічого не станеться. Я здорова, не хворію. Зараз зателефоную своїй молодшій сестрі, яка живе на планеті Атлант, щоб прилетіла до мене на кілька днів. У двох нам не буде сумно, а після і ти повернешся. Чи не так, синку?
- Звісно так, моя рідненька. Я швидко повернуся, ти тільки чекай і не хвилюйся.
Мати уважно подивилася на сина. Він став дорослим та гарним парубком, а ще дуже добросовісним, чесним та справедливим.
- У мене до тебе буде одне прохання. Злітай спочатку на Землю та подивися, як там живуть люди, ті що боролися з Війною. Дізнайся, хто переміг у цій боротьбі. Там на Землі, можливо, зустрінеш воїна на ім'я Василь Запорожець. Поговори з ним, сину мій, розпитай про його життя — буття. Мене турбує доля людей на їхній планеті. Коли вже вони жити у мирі та дружбі.
- Добре, мамо, я спочатку злітаю на Землю, а вже після до принцеси.
Принц попрощався з матір'ю і пішов до свого міжпланетного корабля. Він сів у корабель і чимдужч помчав з Космосу на Землю.
Його корабель приземлився у полі не далеко від українського міста Одеса. Принц вийшов з корабля. Ніч була зоряна та тепла. Легкою позолотою позначив свої володіння місяць липень. Скоро розпочнуться жнива — важлива пора для людей. А вони збиратимуть хліб. Цей хліб їм дав Бог для життя. Принц не помітив, як зайшов у село. На краю села недалеко від ставу стояла хатинка така гарна, як писанка. С кімнати пробивалося світло. Мешканці будинку не спали. Принц підійшов до дверей і легенько постукав. Згодом двері відчинив чоловік багатирської статури. На порозі він побачив золотоголового принца:
- Можна у Вас переночувати, добрий чоловіче. Я — принц Доброгорд, прилетів із далекого космосу з планети Зоряної. Я там живу разом із своєю матінкою, яка колися врятувала життя одному доброму землянину.
- А як звали того землянина? - запитав чоловік.
- Його ім'я Василь Запорожець. Мати попросила мене знайти його на Землі, розпитати про життя — буття. Чи він переміг своїх ворогів, де зараз війна?
Чоловік запросив принца зайти, провів його до кімнати, де горіло світло, запропонував присісти на стілець.
- Ти мабуть, голодний. Довго був у дорозі?
- Я не голодний. Мені б відпочити, а завтра в дорогу. Необхідно знайти Василя Запорожця.
- А ти не поспішай вперед за батька в пекло, - каже йому чоловік.
- Не зрозумів, що ви маєте на увазі?
- Я кажу, що все встигнеш зробити. Усьому свій час.
- Добре, - мовив принц.
- Слухай мене уважно, - продовжує діалог чоловік. Я — Василь Запорожець. Як бачиш живий та здоровий, слава Богу. Я дуже вдячний твоїй матері, що врятувала мене. На хмаринці я повернувся на Землю. Знайшов свою любу дружину та дітей. Вони побачили, що я живий та здоровий. Мацали мене за тіло. Обіймали, цілували, говорили найкращі, найтепліші слова. Не хотіли відпускати на боротьбу з ворогом, але я їх умовив. Пообіцяв, що повернуся живим і здоровим після нашої Перемоги. Ворогу ніколи не віддам рідну землю навіть маленький клаптик. І я пішов боронити рідний край, свою сім'ю, дітей, дружину, рідних батьків. Вже піп року як до нас прийшла Перемога. Немає у нас Війни. Мій народ живе під мирним блакитним небом. Уночі ми милуємося ясними зорями, безмежним Космосом. Я показую дружині і дітям, де у Космосі знаходиться ваша планета на якій мені дали друге життя. Зараз я працюю, вирощую хліб нам насущний, який нам дав Бог та радію життю, кожній його митті. Я найщасливіша людина на Землі. Живу у вільній, незалежній країні, в якій панує Добро. Ми перемогли Зло. Вигнали Війну з нашого краю. Ми- вільні як най вітер. Відродили в країні ідеали свободи і демократії. Нас поважає світове товариство. Ми шануємо пам'ять тих, хто не пошкодував свого життя у боротьбі з ворогом. Ми цінуємо своє українське сяйво, перестали боятися. Україна- це наше сонце, наші крила, які несуть нас у широкий світ. Наш народ каже: «Рідний край- земний рай».
Моє село- це рідна Україна
Довіку буде! Як завжди було!
Бо ми одна сім'я, одна родина
У нас своє, одне на всіх село!
- Дуже гарні слова, - каже принц. Ваше село, мабуть, найкраще у світі.
- Гостинність вашу вся округа знає.
Гостям уклін наш і зоряний салют
Скарбів чимало є у ріднім краї
Ти найцінніший скарб - вкраїнський люд.
- І чиста правда,- каже принц. Ви це довели у боротьбі з ворогами. Ви їх перемогли, а що чекає на вас у майбутньому?
-Цього я не знаю. Це знає тільки Бог,- відповідає Василь.
- Я знаю, що на вас чекає у майбутньому. Мирне та щасливе життя. У вашій Україні ніколи більше не буде Війни. На добро потрібно відповідати добром. І ви це робите із задоволенням. Ваш народ мирний. Щоб мир завжди був на вашій землі, моя мати дарує тобі ось цю чарівну паличку. Один помах палички- і жоден ворог не зможе ступити на вашу землю. Два помахи- і в повітрі появляться тисячу літаків, що захистять ваше небо від ворожих ракет. Три помахи палички і жителі Космосу прийдуть вам на допомогу.
Уклінно дякую твоїй матері і тобі, принце, за все добро що ви зробили для нас. Ми побудуємо космічний корабель і тоді зможемо літати у Космосі. Ми хочемо мирно жити з мешканцями Космосу. Війні ми кажемо: «Ні!».
Принц відпочив у Василя Запорожця. Встав раненько- і до свого корабля, а Василь вже там його чекав:
- Щасливого тобі польоту, милий принце, на планеті Радість. Передавай вітання принцесі Світлячок У неї дійсно світла душа. Вона врятувала мені життя. Нехай вам щастить у житті.
Василь обійняв принца, а після мовив: «З Богом до планети Радість швидше долетиш.» Василь спостерігав як принц набирав висоту. З часом корабель зник з його зору...
Принц побачив, що корабель наблизився до планети Радість. Він зробив посадку, приземлився вдало. Вийшов з корабля і побачив Світлячка:
- Я чекаю тебе, сідай в автомобіль і полетіли до принцеси, яка тебе дочекалася. Поки тебе не було, я змайстрував автомобіль який літає. Мені зручно пересуватися ним планетою...
Принц стояв перед принцесою і не міг намилуватися її божественною красою. Він не міг і слова вимовити. Принцеса першою звернулася до нього:
- З приїздом добрий принце, вірніше з прильотом тебе. Як здоров'я матері?
- Матінка жива і здорова. Сказала мені, щоб я без тебе не повертався. Вона мріє поняньчити своїх майбутніх онуків. Я пропоную тобі свою руку і серце. Будь моєю, люба принцесо. Я йду просити згоди на наш шлюб у твоїх батьків.
- Ми згодні віддати за тебе нашу дочку,- каже батько принцеси.
- Який я щасливий!- вигукнув принц. Вранці летимо на мою планету. Там зробимо весілля. Увесь Космос буде гуляти на нашому весіллі!...
Минув рік після весілля. Принцеса світлячок народила принцу трьох прекрасних донечок- Віру, Надію, Любов, які принесли в палац промінчики добра, світла та любові.
«Космосу нашому жити вічно»,- подумав батько і накрив своїх крихіток ковдрою, яка надавала їм сили швидко рости...
Бажаємо нашим учасникам творчих перемог та чекаємо наступні творчі шедеври наших майстрів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва та майстрів художнього слова.
