Козацтву бути
Шануємося браття, бо ми цього варті!
Дані та згадки про українське козацтво з минулих літописів говорять про те, що це не просто якесь войовниче об’єднання, офіційно зареєстроване на землях українських з незапам’ятних часів, це і військове мистецтво і суспільний устрій. Його роль в історії України одна з ключових, т.к. з цим явищем зв’язується в історії України і культурна традиція, і господарська діяльність, звичаї та побут, судочинство і духовні цінності та.ін. Одним з численних моментів, підтверджуючих все це згадане, є і "Указ про відродження козацтва", який був виданий 16-го жовтня 1918 го року. Його автором виступив український гетьман Павло Скоропадський, професійний військовий і колишній російський генерал, а після революції 1917-го року і один з яскравих політичних діячів землі української, праправнук брата гетьмана Івана Скоропадського.
Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.
Унікальність історії нашого народу полягає в тому, що в козаччині виявлявся потяг до волі наших предків. І сьогодні багато хто з нас має козацькі прізвища, що ніби доводить причетність кожного до нашої історії.
Регулярні напади на українські землі кримських татар й турків, примушували українців боронити території. Якби наші предки не вигадали якогось дієвого способу оборони, цілком ймовірно. що український народ стерли б з лиця землі. Тож такою силою й стали козаки, які захищали не лише Україну, а й Польщу, Молдову, Угорщину й Австрію від загарбників. Козацтво ширилося й розросталося, а постійна небезпека та ймовірність раптових військових дій дуже загартувала й без того міцних воїнів.
Отже, знаємо, що перший потужний спалах відродження власної державності припав на Козацьку добу. Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.
Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.
Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня, коли наші сини і доньки України відстоюють незалежність нашої країни.
Ми пишаємось нашими предками, нашими героями сьогодення. Хай козацька відвага надихає на виборення свободи та волі українського народу.
Дякуємо нашим відважним захисникам України за можливість жити, працювати, творити на своїй землі.
Все буде Україна!
