Міжнародний день жертв насильницьких зникнень
Міжнародний день жертв насильницьких зникнень
Сьогодні, ми відзначаємо Міжнародний день жертв насильницького зникнення.
Варто підкреслити, що 17 червня 2015 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (надалі − Конвенція) і зобов’язана дотримуватися її положень.
Відповідно до статті 2 Конвенції насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення (частина друга статті 1 Конвенції).
Так, з метою забезпечення гарантій захисту прав та інтересів осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, жертв насильницьких зникнень та членів їхніх сімей, забезпечення державної підтримки таких осіб та членів їхніх сімей, підвищення ефективності заходів з їх встановлення та розшуку підписано Указ від 11.11.2020 № 495/2020 «Про заходи щодо захисту прав та інтересів осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, жертв насильницьких зникнень, членів їх сімей».
Слід зауважити, що у разі зникнення особи безвісті за особливих обставин, зокрема у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей, подається заява про розшук особи, зниклої безвісти, яка може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, об’єднанням громадян або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення. Така заява подається до територіального органу Національної поліції України.
У заяві про розшук особи, зниклої безвісти, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи.
На підставі інформації, отриманої від Національної поліції України, Комісія надає висновок про місцеперебування особи, зниклої безвісти, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місце поховання чи місцезнаходження останків такої особи та не пізніше ніж у триденний строк з дня затвердження висновку направляє його заявнику.
Водночас, у відповідності до статті 55 Конституції України родичі зниклої безвісти особи можуть звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Згідно статті 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», уповноважений Верховної Ради України з прав людини − посадова особа, що здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав та свободи людини і громадянина в Україні, метою якого, зокрема є: захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; а також сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.
Підкреслимо, що всі відомості про безвісти відсутніх осіб накопичуються та зберігаються в Єдиному реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин.
