18 квітня - День пам'яток історії та культури
Свято в Україні встановлене Указом Президента України «Про День пам’ятників історії та культури» № 1062/99 від 23 серпня 1999 року. На підтримку ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам’ятників історії та культури було ухвалено рішення встановити в Україні відповідне свято, відзначати яке слід щорічно 18 квітня — у Міжнародний день пам’ятників і визначних пам’яток.
На території нашої громади є пам’ятки історії, які являють собою культурною спадщиною нашого краю.
Пам’ятка архитектури місцевого значення - Храм Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, ID код 57-216-0007
Пам’ятки історії місцевого значення :
Пам'ятник воїнам - визволителям села в квітні 1944 р., та воїнам-односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни. 1) Пам'ятник воїнам- визволителям; 2) Пам'ятник воїнам-односельцям( с. Новосавицьке) ID код 57-216-0029, охоронний номер 585;
Братська могила 59 радянських воїнів, загиблих при звільненні села в квітні 1944 р., та пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни. 1) Братська могила 59 радянських воїнів; 2) Пам'ятник воїнам-односельцям (с.Слов’яносербка) ID код 57-216-0034, охоронний номер 953;
Братська могила 43 радянських воїнів, загиблих при звільненні села, та пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни. 1) Братська( с. Тростянець) ID код 57-216-0037, охоронний номер 955;
Братська могила 40 радянських воїнів, загиблих при звільненні села в квітні 1944 р.(с.Великоплоске), Пам'ятник воїнам-односельцям ID код 57-216-0015, охоронний номер 937.
Поклонний хрест в пам'ять про загиблих радянських бійців 5 серпня 1941 року, який було встановлено у 2020 році.
Історична довідка про пам’ятку архетиктури XIX століття нашої місцевості -Храм Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього(с. Великоплоске).
Виникнення старообрядницького населення у Великоплоскому відбулося від предків, що утворили його. Близько 300 років тому, через натиски влади віруючих селян відправили на малозаселені землі. Після створення поселення в цій місцевості забило перше водне джерело, яке було сприйняте віруючими як диво. Селяни встановили повсякденну службу, яка триває і донині, і встановили дерев'яну церкву.
З роками Великоплоске тільки зміцнювалось і все більше заселялось. Приблизно 100 років тому в старообрядницькому селі Великоплоске було близько 10 тисяч населення. Одного храму для молитви було мало, і тоді утворили 6 церков для молитви, як щоденні, так і в свята, де і було 6 священнослужителів. Зараз діє тільки один храм, у якому настоятелем є отець Огій, має 97 років від роду. Раніше у цьому селі прибували тільки старообрядці, оскільки інших жителів не сприймали і не дозволяли їм селиться. Казали: «Свої повинні бути тільки зі своїми, і одружуватись тільки на своїх, зберігаючи чистоту та переказ від Бога і наших предків!»
Будівництво
Через деякий час дерев'яна церква згоріла від удару блискавки. Населення села вирішило побудувати на цьому місці нову кам'яну церкву. Будівництво почали в кінці 30-х років 19 століття і завершили в кінці наступного десятиліття, отримавши в результаті величний храм у вигляді хреста. На покрівлі і на вівтарі встановили восьмибічні позолочені хрести; спорудили дзвіницю з величезним світло-зеленим куполом, також увінчану великим хрестом. Про богослужінні благовістили 5 дзвонів під куполом. Будівництво цього храму було присвячено святу Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Усередині храм був розділений на 4 частини:
- вівтар;
- клірос, для півчих під час служби;
- частина за криласом, де стоять чоловіки, які не брали участі в співі псалмів;
- притвор для жінок
Під час Другої світової війни, із приходом румунської влади, у селян з'явився шанс відродити напівзруйновану в 1937 році церкву. У вересні 1941 року, отримавши дозвіл, плосковчани почали реконструкцію. Вже через три місяці церква була відновлена, мала вже інший вигляд та в ній почалася служба. Церковні атрибути були втрачені, тому книги, ікони, лампадки, панікадила збирали у селян. Священників у селі не залишилося, тому Прокопій Козадаєв, Сергій Соловйов, Віктор Зюзін і Тимофій Кірєєв вирушили до Бреїли до старообрядницького єпископу для прийняття сану. Так відродилась церква в селі.
Відновлення
Коли велись роботи по газифікації села, також не минули стороною і церкву — її газифікували. Капітальний ремонт всередині приміщення почали в 2003 році, зовнішній ремонт відбувся у 2004 році. Потім, у серпні 2006 році, демонтували старі хрести та встановили нові. У 2007 — храм перекрили заново. Завдяки депутату Одеської обласної ради М.М. Дерев'янка, у 2016 році на території церкви була викладена тротуарна плитка. Також депутат подарував для храму холодильник (у 2017 р.). З нагоди святкування Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього у 2017 році депутат Одеської обласної ради В.М. Саутьонков подарував для трапезної храму електричну плитку, а також замінив 20 вікон на металопластикові.
Сучасність
Службиухрамі здійснюються на усі великі, середні свята, а також в звичайні недільні дні, а такожупістні.
Проводяться служби тільки на старослов'янській мові з традиційною нашою напевкой, у кожного храму вона своя, з використанням співів знаменного і дименственого розспівів.Зараз настоятелями храму є два священики, це отець Агей, якому 102 роки і отець Георгій, який був рукопокладений в чин священика зовсім нещодавно, 27 грудня 2020 року, але що вже став своїм рідним. Раніше в нашому храмі здійснювалась щоденна служба, по обіцянці наших предків, у вдячність Богові про дарування дивовижним чином води в нашому селі. Нині в нашому храмі усі здійснюються служби по старих древніх звичаях.
Близько 15 років тому, вперше за всі ці роки, була організована Недільна школа, яка існує і по цей день, для дітей бажаючих навчиться Закону Божого. Засновником Недільної школи була Кітаєва Акіліна Іванівна, яка вклала багато праці і сил у створенні і процвітання Недільної школи. На початку існування школи в ній було близько 50 дітей, але з роками це число скоротилося. На даний момент школу відвідують 15 дітей. На заняттях діти займаються читанням книг, знаменним співом, знайомляться із житієм святих, малюють. Дітлахи дуже добре спілкуються зі своїми однолітками з інших Недільних шкіл України. Також діти беруть участь у різноманітних з'їздах, хоровому співі та дитячо-юнацькому оздоровчому таборі «Чорноморська обитель».
На даний момент утримує Недільну школу Григорій Іванович Тиханський (чоловік А.І. Кітаєвої), а також сільськогосподарські кооперативи, допомагаючи в поїздках і організаційних питаннях.
На теперішній час пам'ятка архитектури становить важливе значення для нашої громади і виконавча влада додає всі зусілля, щоб зберегти храм і допомагає в реставрації, ремонті будівлі.
Історія пам'ятки. Братська могила 59 радянських воїнів, загиблих при звільненні села в квітні 1944 р., та пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни (с.Слов'яносербка)
В 1941 – 1944 роках село було окуповано румунами .
Неможливо собі уявити скільки страждань і переживань відчули учасники і сучасники самої страшної із війн, відібравши десятки мільйонів життів, не тільки військових на полях битви, але й ні в чому не винних мирних жителів, старих і малих, знищених фашистськими і румунськими катами. На окупованих територіях царили пограбування і насилля. Окупанти грабували жителів села, відбирали в них останнє, розграбували колгоспне майно.
Окупація продовжувалась більше 970 днів і ночей. Окуповані території повернулись під контроль Радянського Союзу в 1944 році в ході Ясско-Кишинівської операції. На Тираспільському направленні наші війська з боями рухалися вперед і зайняли районний центр Молдавської РСР Слободзея Молдавська, а також зайняли більше 100 інших населених пунктів, в тому числі крупні населенні пункти: Касіль, Плоску, Слов’яносербку, Гребеники та ін..
Довгоочікуване визволення села Слов’яносербки прийшло 11 квітня 1944 року о 4 годині ранку. В результаті Одеської наступальної операції проведеної військами 2-го і 3-го Українських фронтів. Командуючий Генерал Армії Р.Малиновський. Безпосередню участь за визволення села приймали 19-та і 107-ма стрілецькі дивізії, а також 3-тя танкова бригада. Жителі Слов’носербки також брали участь у визволенні свого рідного села.
В роки Другої світової війни на різних фронтах воювали з ворогом 120 жителів нашого села , 63 з них загинули, 54 учасника війни були нагороджені орденами та медалями Імена загинувших односельців викарбувані на меморіальній дошці біля братської могили.
В роки війни в нашому селі діяв шпиталь ,який знаходився на сьогоднішній вулиці Шкільна у будинку 42. Померлих від ран воїнів хоронили на сільському кладовищі.
Зі спогадів жительки Кухтик Ганни Григорівни в 1953-1954 роках було пере захоронення воїнів з сільського кладовища в братську могилу, яка була розташована в центрі села по вулиці Шкільна неподалік кладовища та церкви.
В 1955 році на десятиріччя перемоги був встановлений обеліск на братській могилі силами жителів села.
В 1972 році був поставлений пам’ятник ,який був виготовлений з битонних плит. За даними звіту голови виконавчого комітету Слов’яносербської сільської ради Чернеги Петра Леонтійовича за 26 жовтня 1972 року: «В селі Слов’яносербка поставлений пам’ятник надгробник загиблим воїнам за визволення з трьох фігур скульптора Фішера за кошти колгоспу «Радянська Україна». Зроблені меморіальні дошки загиблих воїнів за визволення нашого села і загиблих воїнів односельців в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.- за рахунок збору коштів з жителів сіл Слов’яносербка, Антоно-Ковач, х. Олег» (які були підпорядковані Слов’яносербській сільській раді).
Постійно учні , трудовий колектив місцевої школи, працівники сільської ради та сільського будинку культури і бібліотеки здійснюють догляд та ремонт пам’ятника і прилеглої до нього території. На святкування Дня Перемоги та визволення села, щороку збирається все село, щоб вшанувати пам’ять загиблих воїнів та односельців, які загинули , захищаючи Вітчизну, ветеранів , які повернулися живими та відбудовували зруйноване окупантами село, незважаючи на поранення, бралися за будь яку роботу, щоб відбудувати мирне життя.
Історія пам'ятки. Пам'ятник воїнам - визволителям села в квітні 1944 р., та воїнам-односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни(с.Новосавицьке)
Пам'ятник був заснований у 1972 році.
У 1987 році 5 квітня ,були зібрані кошти на виготовлення 5-ти меморіальних плити з написом 78 –ма призвіщами загинувших воїнів-одосельців у Великій Вітчизняній війні. З цих п’яти плит, чотири великих та одна маленька на сім невідомих солдат, останки яких були знайдені на полях та захоронені на цвинтері с.Новосавицького.У 1985 році були перезахоронені до пам’ятника невідомому солдату.
У 2017 році за кошти Новосавицької сільської ради,було виготовлено три меморіальних плити.На які було перенесенно зі старих меморіальних плит всі призвіща загинувших воїнів у Великій Вітчизняній війні та семи невідомих солдат.
Історія пам'ятки. Братська могила 43 радянських воїнів, загиблих при звільненні села, та пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни(с.Тростянець)
Перший пам’ятник воїнам-визволителям і односельцям, які загинули у боях за свободу та незалежність Батьківщини в 1941-1945 р.р. був збудований майстрами будівельної бригади колгоспу Никифором Черновим та Трефилом Ковальовим у 1947 році. Головою колгоспу тоді був Агафон Єгорович Бакланов, а головою сільської ради Іван Петрович Гавриленко.
На той час, коли Червона Армія відступала, і наступала , на цій землі було дуже багато могил загиблих радянських воїнів. В 1947 році було прийнято рішення зібрати останки всіх солдат в одну могилу, а в селі поставити пам’ятник . Останки з двох могил , в одній було шістнадцять солдат , а в другій – чотирнадцять були перенесені в одну могилу.
В 60-ті роки в селі збудували новий пам’ятник загиблим воїнам, який стоїть і понині.
В 1990 році головою сільської ради був Корецький Анатолій Миколайович. Зварювальник Недобой Віктор Васильович разом з колгоспниками зварив огорожу пам’ятника, а робітники будівельної бригади колгоспу зробили доріжку.
Історія пам'ятки. Братська могила 40 радянських воїнів, загиблих при звільненні села в квітні 1944 р. та пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни(с.Великоплоске)
В період Великої Вітчизняної війни територія села Великоплоске була окупована німецько-румунськими військами. 10 квітня 1944 року внаслідок наступу радянських військ село було звільнено 39-ою танковою бригадою 23-го танкового корпусу та 1310-им стрілецьким полком 19-ої стрілецької дивізії від фашистських загарбників.
Зі спогадів Дворцова Петра Артемоновича та Гребенщикової Матрони Пракопівни, жителів села Великоплоске:
« При звільненні села загинуло 42 радянських воїна. Могили загиблих солдатів знаходилися в кількох місцях
на території нашого села. Керівництвом сільської ради Молчановою К.А. було ухвалено рішення перепоховати
воїнів у спільну могилу та встановити пам'ятник. За словами очевидців, відкриття пам'ятника відбулося в 1951 році.
Церемонія прощання з останками радянських солдатів проходило урочисто , здійснюючи коло пошани по
центральній частині села».
На мармурових плитах біля пам’ятника увічнені імена 452 плосківчан, які віддали життя за Батьківщину.
10 квітня кожного року жителі села приходять до пам’ятника, щоб вшанувати пам’ять солдат, які загибли у роки
Великої Вітчизняної війни.
Історія пам'ятки. Поклонний хрест в пам'ять о загиблих радянських бійців 5 серпня 1941 року.
Ми пам'ятаємо сторінки історії, які дуже важливі для жителів села Великоплоске . 5 серпня 1941 року радянські солдати третього батальйону 161-го полку Кишинівської 95-ї стрілецької дивізії вели нерівний бій з румунськими військами, обороняючи кожний клаптик нашої землі. Солдати стояли на смерть, захищаючи жителів села, захищаючи нашу країну. Протримавшись до світанку вони залишилися тут навічно.
Дворцов Петро Артамонович, 01.01.1930 року народження, згадує цей день так ясно та емоційно,
начебто й не поділяють часом 79 років. За його твердженням, наших бійців закопали на місці їхньої загибелі.
Восени 1941 року вони з друзями пасли худобу та бачили 36-38 могил з хрестами румунських солдатів.
Холмики поховань радянських бійців були розкидані по виноградниках, лісосмугах та окопах.
На околиці виноградного поля біля лісосмуги було також групове поховання радянських солдатів.
За три роки румунської окупації та повоєнні роки їх ніхто ніколи не перезахоронював.
На жаль, ми не знаємо їх імена, але подвиг героїв залишиться в наших серцях і в пам'яті наших поколінь.
7 серпня 2020 року на тому місці, яке було вказано старожилами, встановлено і 8 серпня 2020 року
о 6 годині ранку був освячений священиком Великоплосківської парафії отцем Аггеєм поклонний хрест
на згадку про загиблих. що окропили своєю кров'ю землю, в якій залишилися лежати навіки.
Пам'ятний знак - поминальний хрест, який встановлено з ініціативи Батурина І.М. буде на багато років для нашого покоління ниточкою історії, що зв'язує з ту трагедію з історією нашого краю.
