ЗЕМЕЛЬНІ СПОРИ
Нерідко багато громадян нашої держави стикаються з проблемою вирішення спору, пов’язаного із земельними правовідносинами. Чинне законодавство України чітко регулює права і обов’язки власника землі не лише щодо держави, але й стосовно сусідів. Дані норми визначаються Земельним кодексом України та називаються добросусідство. Згідно чинних норм власники та землекористувачі земельних ділянок:
– повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);
– не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);
– співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель [1, ст. 103];
– вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше [1, ст. 104].
Межові спори – спори з приводу меж земельної ділянки, невірного місцезнаходження, накладень земельних ділянок одна на одну, помилок в площі тощо.
Межові спори відносяться до одних із найбільш складних і поширених проблем в Україні та є різновидом земельних спорів.
Органи, що вирішують земельні спори:
Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин [1, ст. 158].
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах [1, ст. 158].
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Порядок вирішення земельних спорів ОМС:
Щодо позасудового порядку, то Земельним кодексом України визначено, що земельні спори розглядаються відповідними органами на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня її подання за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору [1, ст.158]. Органами місцевого самоврядування проводяться заходи результатом яких є акт проведення обстеження земельної ділянки з відповідними висновками щодо вирішення земельного спору. Акт обстеження та висновки передаються сторонам у триденний строк з дня його складання. При цьому громадяни, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію акту обстеження та висновків щодо земельного спору, і у разі незгоди зоскаржувати їх [1, ст. 160].
Державні будівельні норми – механізм регулювання земельних спорів
Державні будівельні норми (ДБН) — нормативно-правові акти, затверджені центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури [2].
Державні будівельні норми охоплюють всі галузі народного господарства держави та регламентують діяльність різноманітних сфер життєдіяльності людини. Офіційний видавець більшості будівельних нормативів України — мінрегіонбуд. В Україні діє 190 державних будівельних норм.
При плануванні забудови земельної ділянки або здійснення реконстуркції чи добудови постають питання щодо допустимих відстаней як між будинками, будівлями та спорудами на власній та сусідніх ділянках, так і відстанями до меж ділянок, існуючих мереж, джерел водопостачання, ліній електропередачі тощо.
Основним документом, який на сьогодні регулює питання забудови, в тому чимлі і нормує відстані, є ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. Відстані до меж та до сусідніх будинків і споруд. Перш за все – відстані до меж ділянки згідно п. 3.25* ДБН 360-92, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інжинерно-техніччних заходів, що запобігатимуть стіканню адмосфкерних опадів з покрівель та карнизів будівель на території суміжних ділянок.
Новим ДБН Б.2.2-12:2019 передбачається, що для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3 м.
Житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувати відповідно до проекту забудови району із встановленим відступом від червоних ліній. Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці.
Житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоних ліній вулиць: магістральних – не менше 6 м, житлових – не менше 3 м.
Відстань від будинків та споруд до дерев і чагарників:
- зовнішня стіна будинків та споруд до дерев і чагарників – 5,0 м.
- зовнішня стіна будинку і споруди до чагарників – 1,5 м.
Інші відстані та обмеження:
Майданчики для сміттєзбірників загального користування слід розміщувати на відстані не менше ніж 20 м від стін житлового будинку, їх розміри та кількість визначаються розрахунком.
Пунктом 3.26 ДБН 360-92 передбачено, що відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці – не ближче 12 м.
Щодо запобігання винекнення конфліктних ситуацій у сфері земельних відносин - дотримуйтесь норм і правил визначених чинним законодавством !
Використана література:
- Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (із змінами та доповненнями)Електронний ресурс [Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14]
- 2. ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова населених пунктів»Електронний ресурс [Режим доступу: https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/b_2_2_12/1-1-0-1802]
- 3. ДСНП затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’ я від 17 березня 2011 р. N 145Електронний ресурс [Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96]
