Трагедія Бабиного Яру
Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. З вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили органи нацистської поліції безпеки та айнзанцгрупи СД разом із військовою та цивільною владою Києва. Жертвами нацистів стали євреї, роми, радянські військовополонені, українські націоналісти, пацієнти київської психіатричної лікарні, в’язні Сирецького табору та загалом усі ті, кого гітлерівці вважали своїми ворогами. Бабин Яр – це некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.
Друга світова війна, нацистські розстріли, які тривали впродовж 1941-1943 років, а згодом Куренівська катастрофа 1961 року стали тими трагічними сторінками історії, історії злочинів, які зробили Бабин Яр відомими на весь світ. Ключовою подією стали розстріли 29-30 вересня 1941 року – два дні, за які нацисти розстріляли близько 34 тисяч євреїв, жителів Києва.
Бабин Яр, як символ Голокосту і спільна могила жертв нацистського терору, нагадування про жахливий злочин, загальноукраїнське місце пам’яті, де знищено близько 100 тисяч жертв упродовж 1941-1943 років, має бути пріоритетним напрямком у вибудовуванні політики національної пам’яті української держави.