«Словом можна вбити й оживити, поранити й вилікувати…»
Вислів, який опублікував у своїй збірці письменник і педагог Василь Сухомлинський ще в 1977 році, актуальний і досі. Досить часто трапляються ситуації, коли ми зустрічаємо некоректне звернення стосовно інших людей, на кшталт:
- мама дитини з інвалідністю може почути: «Не уявляю, як ти з ним (нею) справляєшся», «Ти не винна, що дитина така», «А он інші мами …»;
- дитину з особливими освітніми потребами «ніжно» називають інклюзятком, а дитину із синдромом Дауна «безневинно» — дауном.
Подібні висловлювання можуть образити, нашкодити та стигматизувати.
Як говорити, щоб не завдавати болю?
- Спочатку людина. Не «інвалід», а «дитина з інвалідністю».
- Без драматизму. Не «прикутий до візка», а «людина, яка користується кріслом колісним».
- Нейтральна термінологія. Не «страждає», а «має», «живе з» — «людина, яка має інвалідність / психічні порушення».
Слова мають неабияку силу. Використовуймо їх так, щоб підтримувати, а не пригнічувати.
Ще більше прикладів — у Словнику безбар’єрності: https://bf.in.ua/
