4 серпня 2024 року відзначається 20-річниця від дня створення Повітряних Сил Збройних Сил України
24 лютого 2022 року. Ця дата розділила життя українців і всього цивілізованого світу на «до» і «після». Українське військо в небі, на землі й на морі зійшлося в нерівному бою з велетенською ордою ворога В бою за волю, свободу, демократію, цивілізацію та загальнолюдські цінності. А найголовніше — за право на існування України та українців. Яким цей день був для наших захисників неба?
Повітряні Сили першими прийняли бій. Ворог намагався знищити усю систему протиповітряної оборони країни — «осліпити» наші «очі», зруйнувати наш протиповітряний щит, прагнув завоювати панування в українському небі, щоб літаки могли безкарно бомбардувати наші міста та інфраструктуру. Тому першими цілями окупантів стали радіолокаційні підрозділи, зенітні ракетні війська, військові аеродроми, командні пункти.
У перший же день вторгнення повітряний кордон України перетнула величезна кількість ворожої авіації. Їхні бойові літаки та вертольоти намагалися підтримувати дії піхоти, перекидати десант, бомбити військові об’єкти, оборонні підприємства та цивільну інфраструктуру. Російські льотчики повірили у безкарність і діяли вкрай зухвало та самовпевнено, у бойових порядках цілими ескадрильями. Повітряні Сили готувалися до такого сценарію, тому успішно вивели з-під удару майже всю техніку та людей.
Наша тактична авіація прекрасно себе зарекомендувала ще навесні-влітку 2014 року. Потім, після мінських домовленостей, не застосовувалася, але українські авіатори не сиділи без діла. Вони наполегливо вчились, тренувалися, готувались до різних можливих сценаріїв. Під час льотно-методичних зборів відпрацьовували вихід авіації з-під удару, роботу з оперативних аеродромів, «крутили» повітряні бої, на радянських «Рейсах» вчилися збивати крилаті ракети, скидати бомби, швидко відновлювати пошкоджені в бою літаки, шукати та рятувати збитих льотчиків…
Підрозділи зенітних ракетних військ, починаючи з 2014-го, постійно виконували бойові завдання на Сході країни, час від часу знищуючи російські розвідувальні БпЛА. Плюс — щорічні навчання з бойовими ракетними пусками на полігоні Ягорлик, де відточували майстерність у веденні протиповітряного бою, маневруванні, вчилися діяти автономно, у взаємодії з авіацією, відбивати масований повітряний напад у складі угруповання. Зенітники були готові до всього, але навіть їх шокував масштаб російського вторгнення в український повітряний простір.
Щодня і щоночі українські підрозділи ЗРВ нищили і ніщать ворожі літаки, вертольоти, безпілотники, крилаті ракети. Доводиться постійно змінювати позиції, розгоратися, згортатися, налагоджувати зв’язок та логістику, обирати позиції так, щоб ворожі льотчики навіть і не здогадувалися, звідки по них полетять ракети…
Радіотехнічні війська. Вони зазнали найбільших втрат у перші дні вторгнення. Це пов’язано зі специфікою їхньої роботи, меншою мобільністю радіолокаційних станцій та місцями їхнього розташування.
Без них не можуть повноцінно працювати наші ЗРВ та авіація. Це добре знає кожен локаторник. І попри все, ці хоробрі воїни намагалися вести розвідку повітряного простору безперервно. Вони зазнавали поранень, гинули, але продовжували надавати критично важливу інформацію про повітряний простір.
Наші гарнізони героїчно відстоюють незалежність та територіальну цілісність рідної Батьківщини, зупиняючи й знищуючи зухвалого ворога.
Авіація. Наш меч. Хіба ще якась країна має пілотів, здатних на такі неймовірні, героїчні вчинки? Кинутися в бій з ушестеро переважаючим ворогом і змусити його тікати? Відтягнути на себе зграю винищувачів, знаючи, що вже не сядеш, аби тільки побратими виконали завдання? «Походити» по передньому краю орків, накидати «подарунків за комір», щоб врятувати піхоту від ворожого прориву? Залетіти на непідконтрольну територію, щоб «рознести» тили ворога, зірвати наступ та змусити «перегруповуватись»?!.
Зенітні ракетні війська. Наш щит. Цих хлопців люто ненавидять і до біса бояться російські льотчики. Українці ж на них моляться і захоплюються їхньою самовідданістю і професіоналізмом. Воїни-зенітники демонструють чудеса маневрування та неймовірну винахідливість у тактиці протиповітряного бою. Збивають інколи до 80 відсотків випущених ворогом ракет, хоча в принципі ще до війни не мали такого завдання й тренувалися збивати виключно літаки й вертольоти. Навчилися, змогли!
Радіотехнічні війська. Наше чуття. А ці хлопці та дівчата, яких у військах РТВ служить багато, насправді безстрашні й мужні вартові неба. Вони цілодобово «вдивляються» в небо, слухають, шукають, що може прилетіти з висоти й обернутися смертю для тисяч українців. Вони відстежують та передають інформацію, ризикуючи бути знищеними ворогом.
Є у Повітряних Силах ще війська зв’язку, частини логістики та матеріального забезпечення та багато інших фахівців і фахівчинь, які роблять свій внесок у справу розгрому ворога.
Наші Повітряні Сили – один з головних носіїв бойового потенціалу українського війська. Щоденно військова авіація, зенітні ракетні і радіотехнічні війська боронять від окупантів українське небо, захищають наших людей.
Дякуємо кожному військовослужбовцю Повітряних Сил за віддану службу українському народові. Ви продовжуєте демонструвати стійкість духу та з гідністю виконуєте покладені на вас обов’язки. Мирне небо в багатьох українських населених пунктах – це передусім ваша заслуга.
Вічна пам’ять і слава героям, які загинули захищаючи свободу і незалежність нашої Батьківщини.
Слава Повітряним Силам Збройних Сил України!
Слава Україні!
