Поезія Тараса Шевченка в музичних творах українських композиторів
Тарас Григорович Шевченко - постать велетенська й унікальна. Серед світових геніїв важко назвати ім'я поета, вірші якого перелились би таким широким потоком у музичні твори. Інтерпретація поезії Т.Г.Шевченка в музиці розпочалася ще за життя поета і триває й нині. Кожне покоління митців знаходить в поезії Кобзаря все нові риси біблейської мудрості, отримують імпульси для творчості. Т.Г.Шевченко вважається одним із наймузикальніших та найспіваніших поетів світу. Саме той факт, що лірика великого Кобзаря наскрізь пройнята музикою, і послужив причиною глибокого зацікавлення нею багатьма відомими композиторами. Починаючи з середини XIXст., жоден український композитор не міг пройти повз полум'яну творчість Т.Г.Шевченка. У втіленні поезії Кобзаря українські композитори-професіонали і талановиті аматори другої половини XIXст. не відразу знайшли шляхи порозуміння з літературними творами Т. Шевченка. Спочатку найкращі наміри - застосувати музично-виражальні професійні засоби для повного і високого розкриття Шевченкової образності - часто призводили до протилежного результату, позбавляючи Шевченкові вірші їх істинного, природного колориту. Так, наприклад, Владислав Заремба написав тридцять пісень на слова Шевченка переважно на тексти із сфери ліричного та лірико-побутового доробку поета ("Якби мені, мамо, намисто", "Ой, одна я одна", і "Утоптала стежечку", "Не тополю високую вітер нагинає"), що надзвичайно близькі до народних пісень. Але навіть і в цій близькості композитор не зміг відчути правильного підходу в музичній інтерпретації Серед тих, хто почав писати музику на вірші Кобзаря у другій половині XIXст. - А.Вахнянин, П.Сениця, О.Нижанківський, Д.Січанський, П.Ніщинський та ін. Серед перших інтерпретаторів поезії Шевченка, який вирішив "одягти" її у відповідне сучасному світовому рівню гармонічне вбрання, був галицький композитор Сидір Воробкевич. Написані ним хори ("Огні горять", "Ой чого ти почорніло", "Думи мої") набули популярності завдяки професійному володінню прийомами хорового письма, вдалому застосуванню засобів західноєвропейської імітаційної поліфонії.
Микола Лисенко – перший інтерпретатор поезії Т.Шевченка та гетьман української музики, засновник національної композиторської школи в Україні, автор національної музичної мови, засновник і одночасно легенди і вершини української класичної музики, величного Кобзаря. Починаючи з другої половини XIX ст., у культурному середовищі України імена Тараса Шевченка та Миколи Лисенка досить часто ставили поряд. Адже ніхто з поетів світового простору не має стільки музичних інтерпретацій, як Шевченко. І ніхто з українських композиторів не написав стільки музичних композицій на тексти Т. Шевченка, як М. Лисенко (понад 90).
Народний вокальний ансамбль "Слов'янка" працює над музичною композицією "По діброві вітер виє" (уривок з балади "Тополя"), автором твору є Тарас Шевченко , автором музики - Микола Лисенко. Балада «Тополя» побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. У творі письменник звертається до дівчат із сумною розповіддю про трагічне кохання. Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння.
Музичний твір "По діброві вітер виє" , присвячений 210-річниці народження Великого Кобзаря.
