Як допомогти дитині визначати й висловлювати емоції?
Упродовж перших років життя дитина особливо активно вивчає світ навколо себе. Знайомство з емоціями й почуттями – теж частина цієї науки. І хоча нам, дорослим, часто здається, що малюк нічого не розуміє – це не так. Діти також переживають складні почуття: вони зляться, сумують, радіють, ніяковіють, бояться, можуть ревнувати й хвилюватися. Проте визначити весь спектр емоцій і відреагувати на них ще не вміють.
Визначати емоції й висловлювати їх діти вчаться, спостерігаючи за важливими для них дорослими: батьками, бабусями, дідусями, опікунами, та у взаємодії з ними. Задача дорослих – навчити тому, як керувати почуттями в конструктивний спосіб. Пам’ятайте, що крик, агресія й обра́зи – неконструктивні. Навіть коли дуже складно.
Ось кілька порад, які допоможуть вам і вашій дитині у розрізненні почуттів:
- 1. Називайте почуття
Називати словами те, що відчуває дитина – неабияка допомога від батьків. З часом малюк запам’ятає, які слова виражають ті чи інші емоції, зможе їх ідентифікувати та говорити про них.
Наприклад: «Ти не можеш розстебнути ґудзик і дратуєшся», «Мама йде на роботу і тобі сумно прощатися», «Хлопчик забрав у тебе іграшку і ти розсердився».
Можна також обговорювати почуття й емоції героїв казок та мультфільмів, міркувати разом про те, що може відчувати хтось інший. Також добре працює моделювання життєвих ситуацій і вивчення емоцій у формі гри. Розмови про різні емоції дозволять нормалізувати їх, адже серед них немає «хороших» і «поганих» – всі вони мають право на життя.
-
2. Розкажіть і постійно нагадуйте, як їх краще висловлювати
Тут у пригоді стане власний приклад – говоріть про свої емоції та показуйте, як даєте з ними раду.
Наприклад:
«Ти розірвав красиву книгу і я розізлилася. Я порахувала до десяти, заспокоїлася і зараз ми придумаємо, як все полагодити».
Коли дитина трошки подорослішає – запропонуйте розв’язувати різні ситуації разом, а потім обговоріть, чому певні рішення доречні або ні.
«Ти не можеш розстебнути ґудзик і дратуєшся. Що ти можеш зробити? Ти можеш або попросити про допомогу, або спробувати розстебнути ґудзик ще раз. Що ти хочеш зробити?»
-
3. Вчіться контролювати власні емоції: відмовтеся від криків та покарань
Бути батьками особливо у час війни – важко. Цьому не вчать у жодній із книжок. Та навіть коли втомлені, не піддавайтеся емоційному пориву покарати дитину – так ви тільки налякаєте її та похитнете довіру до вас. Присоромлення, покарання, і шльопання – це емоційне і фізичне насильство над дитиною. Батьки й досі використовують такі дисциплінарні методи для «виправлення поганої поведінки», але такі дії не допомагають справлятися з емоціями. Діти отримують сигнал, що висловлювати емоції погано і стримують їх, допоки все не виллється у черговий зрив і істерику.
Покажіть дитині, як вам вдається подолати роздратування, не кричіть, говоріть спокійно. Думайте про те, що вона так поводиться не «на зло» і не тому, що «погана» чи «невихована» – їй просто важко впоратися з емоціями.
-
4. Частіше обнімайте дитину
Тілесний контакт із мамою або татом допомагає дитині відновити психологічний зв’язок: «Мама/тато тут, я в безпеці». Тож, якщо ви бачите, що дитина засмучена або пригнічена, найкраще, що ви можете для неї зробити, – це підтримати її. Спробуйте зрозуміти, що призвело до істерики й тоді з часом ви зможете попереджати такі емоційні сплески.
-
5. Хваліть дитину
«Перехвалити» чи «зіпсувати похвалою» дитину неможливо. Навпаки – діти, яких часто хвалять виростають впевненими у собі. Тому щоразу, як дитина говорить про свої почуття, хваліть її за це. Так малюк зрозуміє, що вчинив правильно, назвавши свої емоції та поділившись із вами, а з часом зрозуміє, що висловлювати свої почуття й обговорювати їх з іншими людьми – це нормально.
Вміння керувати емоціями з дитячих років дозволить краще долати виклики в дорослому житті, легше комунікувати з іншими, проявляти емпатію, розуміти себе і дбати про своє психічне здоров’я. Допоможіть в цьому дитині – вона буде вам вдячна.
Публікація підготовлена у межах Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?», ініційованої Оленою Зеленською.
