Щорічна відпустка дрібними частинами: чи можна надавати по 1, 3 чи 5 к.д.?
Працівник установи бажає використовувати свою щорічну відпустку дрібними частинами (по 1, 3, 5 к. д. тощо). Чи можливо це? Чи може роботодавець у цьому йому відмовити? Чи встановлені якісь обмеження щодо поділу щорічної відпустки у період дії воєнного стану?
Як можна поділити щорічну відпустку?
Перш за все зазначимо, що чинне законодавство дозволяє поділ щорічних (основної та додаткової) відпусток на частини. Але водночас висуває певні умови.
Так, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР та ч. 6 ст. 79 КЗпП встановлено таке: щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Проте роботодавець може не погодитися поділити відпустку так, як того просить працівник. Він цілком може запропонувати свої умови поділу або не ділити її взагалі (див. лист Мінекономіки від 31.03.2020 № 3512-06/21620-07). В той же час роботодавець не має права зобов’язати працівника використати відпустку частинами.
Отже, відпустку можна поділити на частини будь-якої тривалості (наприклад, на 1, 2, 3, 4, 5 к. дн. тощо), але за обов’язкової умови: основна безперервна частина щорічної відпустки за поточний робочий рік повинна становити не менше 14 к. дн.
При цьому зовсім не обов’язково спочатку використовувати основну неподільну частину відпустки. Ця частина відпустки може бути використана як першою, так і другою чи іншою по черзі частиною (див. лист Мінсоцполітики від 05.07.2013 № 290/13/116-13).
Також не обов’язково, щоб одна із частин щорічної відпустки становила рівно 14 к. дн. Така неподільна частина може бути і більше ніж 14 к. дн., але не менше. Наприклад, при загальній тривалості щорічної відпустки в 24 к. дн. її можна поділити так:
1) 5 к. дн. + 5 к. дн. + 14 к. дн.;
2) 10 к. дн. + 14 к. дн.;
3) 16 к. дн. + 8 к. дн.;
4) 20 к. дн. + 4 к. дн.;
5) 3 к. дн. + 2 к. дн. + 5 к.д. + 14 к. дн. тощо.
Майте на увазі: ділити на частини, за умови, що основна безперервна частина становитиме не менше 14 к. дн. можна як основну, так і щорічну додаткову відпустку. Наприклад, безперервні 14 к. дн. можуть складатися з частини щорічної основної та щорічної додаткової відпустки (можна так: 7 к. дн. щорічної основної відпустки + 7 к. дн. додаткової відпустки за ненормований робочий день). Це підкреслювало Мінекономіки в листі від 09.07.2020 № 3512-06/42771-09. Але складати таким чином дні щорічної відпустки та, зокрема, дні відпустки «на дітей» не можна, адже «дитяча» відпустка не належить до щорічних відпусток.
Чи можна ділити відпустку у період воєнного стану?
Трудові відносини у період дії воєнного стану регулює Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.
Так, у цей період надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 к. дн. за поточний робочий рік (абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136). Водночас невикористані під час війни дні відпустки не втрачаються, а надаються після припинення чи скасування воєнного стану.
Також у воєнний час роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки за минулі роки (абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).
Крім того, під час воєнного стану не діють норми ч. 7 ст. 79 КЗпП та ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки, які визначають, що невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Є ще обмеження, встановлені ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 для працівників, залучених до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Зокрема, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити таким працівникам у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
На цьому практично усі «воєнно-відпускні» обмеження закінчуються.
