Зміна складу угідь в межах одного виду цільового призначення земельної ділянки
Під земельними угіддями слід розуміти ділянки землі, що систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей і які відрізняються за природно-історичними ознаками. Головною ознакою, що покладена в основну розділення окремих видів угідь є характер їх використання. При цьому класифікація угідь проводиться з урахуванням основного призначення і систематичного використання окремих ділянок землі для певних виробничих цілей.
Як змінити вид угідь?
Відповідно до п. 5 статті 20 Земельного кодексу України Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного Кодексу.
Зміна виду угідь земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення земельної ділянки можлива на підставі документації з землеустрою та з врахуванням містобудівної документації. У п.4 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначають підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:
на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
на підставі схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), проектів землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, це документація із землеустрою існування та порядок розроблення якої визначено Законом України "Про землеустрій".
Проект землеустрою розробляється з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах земельного банку сільгосппідприємства для забезпечення максимально ефективного рівня ведення господарської діяльності, забезпечення раціонального використання та збереження земельних ресурсів, створення сприятливого екологічного середовища. З наведеного треба виділити дві основні цілі розроблення проекту сівозміни – організація сільськогосподарського виробництва та впорядкування угідь.
Під організацією виробництва мається на увазі:
оцінка усіх земельних ресурсів, їх якості та біокліматичного потенціалу (складання карт ґрунтів на усю територію господарства з зазначенням агровиробничих груп ґрунтів, ухилу земель та групування земель за агротехнологічними групами; визначення територій, які доцільно вивести із інтенсивного сільськогосподарського обороту, залужити, консервувати, рекультивувати або навпаки перевести в ріллю (з пасовищ, сінокосів, садів); проектування розміщення на території нових доріг, полезахисних лісосмуг, меліоративної системи та господарських будівель та споруд;
підготовки проектного рішення щодо запровадження науково-обґрунтованої системи сівозмін, а також заходів з охорони ґрунтів, які забезпечать одержання стабільних урожаїв, системне відтворення природної родючості ґрунтів та позитивний баланс поживних речовин в ґрунтовому покриві.
Під впорядкування угідь слід розуміти,
зміну в Державному земельному кадастрі виду існуючих угідь земель на ті, які забезпечать максимально ефективне використання території та раціональне використання і збереження ґрунтового покриву земель.
З практичної точки зору, на даний час, сільгосппідприємства більше інтересує оцінка земельних ресурсів та впорядкування угідь.
Необхідність в оцінці земельних ресурсів викликана відсутністю та не інформативністю наявних картографічних матеріалів (схем поділу земель, карт внутрішньогосподарського землеустрою, карт ґрунтів). Існуючи карти знаходяться тільки в архівах районних відділів земельних ресурсів і регіональних інститутах землеустрою (філіях Інституту охорони ґрунтів України), не завжди перебувають в задовільному стані або не мають візуального відображення всієї необхідної інформації про межі земельних ділянок та показники ґрунтового покриву. Тому, отримання якісно-нового і інформативного та актуального на даний час картографічного матеріалу на всю територію землекористування (землеволодіння) саме цього сільгосппідприємства, є бажане для будь-якого керівника та агронома.
Необхідність впорядкування угідь є в більшості сільгосппідприємств:
- змінити пасовища, які багато років вже розорюються, на ріллю;
- змінити ріллю на пасовища або сінокоси у разі, коли використання земель як рілля є економічно недоцільне або шкодить ґрунтовому покриву (з метою зменшення орендної плати або земельного податку зважаючи на значно меншу нормативно грошову оцінку пасовищ в порівнянні з ріллею);
- змінити ріллю або пасовища під багаторічні насадження (у разі закладки садів) або навпаки багаторічні насадження у ріллю або пасовища (у разі корчування садів та бажання використовувати землю для інтенсивного сільськогосподарського обороту);
- змінити сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) на несільськогосподарські (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції) у разі, якщо господарство планує будувати на сільськогосподарських землях (проводити внутрішньо господарське будівництво).
Нажаль, сільгоспвиробники, як правило не обізнані в усіх цілях, крім запровадження сівозміни, які вирішуються даним проектом землеустрою і здебільше негативно до нього ставляться після його обов'язковості в минулому та активних контролюючих дій сільгоспінспекції.
На даний час обов'язковість проекту сівозміни відмінена, жодним нормативним документом не визначено обов'язок сільськогосподарського підприємства по розробці такого проекту землеустрою. А відповідно і відсутня відповідальність за відсутність проекту сівозміни.
Але тут треба застерегти, відмінена обов'язковість проектів сівозміни, а не обов'язковість запровадження сівозміни в господарстві! Тобто, кожне господарство повинно розробити для себе та чітко додержуватись сівозміни при використанні земель сільськогосподарського призначення. Але держава дала право сільгоспвиробникам самим визначати яким чином і хто їм визначить найбільш доцільну та обґрунтовану систему сівозмін.
Взагалі, що стосується відповідальності, то конкретно за факт порушення сівозміни прямої відповідальності також законодавством не передбачено, але наслідки її порушення, а точніше ризики можуть бути дуже значимими.
В даний складний для сільгоспвиробників час (вартість добрив, функціональної спеціальної техніки, вартість заходів по відтворенню та збереженню ґрунтового покриву (наприклад вапнування), є дуже великі ризики зниження якісних показників ґрунту, як в наслідок недбалої господарської діяльності виробника так і інших процесів, таких як різні види ерозії (водна, вітрова).
Нажаль, показники родючості ґрунту на сьогодні використовують не тільки добросовісні власники землі, а і господарства, яки забудь яку ціну бажають розширити географію та площі свого земельного банку і не нехтують сумнівними позовами та недосконалістю діючого законодавства.
