Історія рідного краю
На початку 20-х років XIX століття в Тираспільському повіті з'явилося нове село - Плоске, з часом воно іменувалося Велике Плоске, а потім і Великоплоске. Село Плоске Тираспольського повіту, Херсонської губернії було засновано в 1822 році, основна маса плосковчан переселилася в березні - травні. Основу населення села Великоплоске складають переселенці - старообрядці. Це прихильники релігійної течії, що виникла в результаті розколу в російській православній церкві в другій половині сімнадцятого століття.
« При заселенні території с. Великоплоске першими на підводах приїхали чоловіки (старообрядці) і жінки похилого віку, а молодих не пускали . Тоді наші предки схитрували – перевозили молодь у закупорених бочках. Також привезли з собою розібрану дерев'яну церкву і ікони. Відновили церкву, а потім почали будувати будинки і заселяти поряд з церквою територію. Згодом було збудовано ще два старообрядницьких храми і два молитовні будинка » (Із спогадів довгожителя села Дворцова Петра Артомоновича). На підтвердження цих слів було знайдено в одному з колодязів села Великоплоске печатку, яка має в написі дату 1821 рік.
«Плосківські селяни-старообрядці запросили єдине місце для будівництва свого нового поселення і губернська влада пішла їм на зустріч. Представники від громади Єфим Карданцев та Іван Тиханський указали на місце – пустинні землі казенних селищ Малаєшт, Теї, Спеї, Токмазеї, Буторів, Ташлика і Шибки. Жителі навколишніх селищ чинили опір цьому рішенню, але наполегливість плосківчан перемогла. Земельна дача с.Плоске складала більше 12 тисяч десятин, по 30 десятин на сім’ю. Власники общинної землі платили подушний податок та земські податки. Збором податків займались у волості старшина, староста , сотський. Волость знаходилась біля будівлі сьогоднішньої сільської ради»(Завязкін Ф.І. Великоплоске. Короткий історико-географічний нарис).
Перші переселенці обжили сьогоднішню вулицю Центральну(Орджонікідзе).
Село швидко розвивалося і дуже скоро стало багатолюдним:
в 1822 р. в селі було 300 дворів (1800 душ);
в 1856 р. 516 дворів і проживало 3082 душі;
в 1905 р. в ньому вже числилося 1240 дворів (7340 жителів).
У 80-х роках XIX ст. вже було розорано дві третини удобної землі , а під пшеницею знаходилось біля 60% від клину всіх зернових культур. Крім цього сіяли жито, кукурудзу, соняшник, для коней – овес, ячмінь. Також засвоювали технологію вирощування виноградарства, що давало прибуток у 5 раз більше ніж вирощування зернових культур.
В XX ст. село вступало впевнено та потужно. Великоплоске було найбільшим селом у Тираспольському повіті. Слава про землеробів села лунала по всій губернії. Торговців з-поміж мешканців села чудово знали на всіх ринках України.
Село Великоплоске поділялося на 11 районів, 14 вулиць і 3 провулка. У 1934 році всі вони отримали найменування, частина з яких була в подальшому змінена. На території села не було жодного підприємства, крім млину з паровим двигуном. Зате функціонувало 12 лавок, 13 винних погребів, корчма, 3 православних старообрядницьких храми, 2 молитовних будинки.
Після громадянської війни 1917-1920 років у селі ділили поміщицькі і куркульські землі. Однак у багатьох бідняцьких господарств не було можливості її обробляти. В середині 20-х років в селі стали виникати групи спільної обробки землі і ТОЗи, перший з яких очолив Нікітін Данило (Данило Рудий).
З 1930 по 1935 роки у Великоплоскому пройщла колективізація. У населення забирали сільгоспінвентар та домашню худобу, люди змушені були йти працювати у колгоспи. У цей період створено сім колгоспів.
Населення села в 30-40 роки двадцятого століття, становило близько 9 тисяч осіб.
У 1934 році до будівлі сільської Ради прибудували Будинок культури на 150 місць. Там же була відкрита і перша в селі бібліотека.
У 1935 році село Плоске радіофікували.
Лікарні в селі не було, працював лише фельдшер. У виняткових випадках Плосковчане зверталися в земську лікарню в селі Малаєшти. Після громадянської війни в селі, по вулиці Орджонікідзе, відкрили лікарню. Пізніше, в 30-і роки, її перевели в будинок Орлова Костянтина, а в сімдесяті роки побудували лікарню на 50 ліжок і пологовий будинок на 10 ліжок.
У 1934 році на території села був побудований винзавод, який виробляв виноматеріал на сотні тисяч рублів, даючи селянам, які поставляють виноград, можливість реального заробітку.
Друга світова війна залишила свій відбиток у житті села. Через 17 днів після початку війни німецько-румунські частини окупували Плоске. З 7 серпня 1941 року по 10 квітня 1944 роки тривав на його території окупаційний режим. Під час румунської окупації колгоспи не зникли, але змінилися їх статус і назви.
У роки окупації в селі діяла підпільна група партизанів, яку очолював Нєбогатов Савелій Євтропович. Група входила під керівництво командира партизанського загону ім.Котовського - С.Д.Автеньєва. Завдяки діям загону було знищено близько 200 гітлерівців, 17 платформ з технікою, 4 німецькі машини з боєприпасами ,два німецькі склади з обмундируванням.
10 квітня 1944 року 1310 стрілецький полк 19 стрілецької дивізії звільнив село. На фронтах воювали 697 жителів Великоплоского, 243 з них удостоєні почесних нагород, 452 жителя загиблі у боротьбі з фашизмом. На їх честь встановлено пам’ятник - Братська могила 40 радянських воїнів, загиблих при звільненні села Великоплоске в квітні 1944 р., Пам'ятник воїнам-односельцям. Пам’ятник встановлено у 1951 році по ініціативі керівництва сільської ради Молчанової К.А.
В 1924-1940 рр. Плоске входило до складу Тираспольського району (з 1935 року — Григоріопольского району) Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (Українська РСР). З 1940 року у складі Гросулівського району Одеської області.
Після звільнення села необхідно було відновлювати зруйноване господарство.. У 1955 році було проведено їх укрупнення: 3 колгоспи об'єдналися в один. У березні 1959 року до них приєдналися і інші, утворивши радгосп "Росія".
Довгий час село не було повністю електрифіковано. Потім для роботи радіовузла знадобилася електроенергія. І тоді в районі монастиря поставили двигун, який працював на мазуті.
При будівництві МТС так само знадобилося електроенергія для зварювальних і інших будівельних робіт. Побудували спеціальну електростанцію. Електроенергією забезпечувалася МТС, перша ферма і школа.
На околиці села біля першої ферми був млин. Був і черепичний, і кенафних завод.
Розширювалася база тваринництва.
У 1959 році була побудована двоповерхова школа на 1000 учнівських місць із зручними, світлими класами. Був побудований дитсадок на 100 місць. Лікарська дільниця обслуговували 34 людини.
З 30 грудня 1962 року Великоплосківська сільська рада входить у склад Фрунзівського району Одеської обл.
У другій половині 50-х - 70-х роках з'явилися нові вулиці - вулиці Терешкової, Гагаріна.
У 60-ті роки налагодили централізоване постачання електрикою.У побуті багатьох сімей стали з'являтися телевізори, магнітофони.
З 4 січня 1965 року Великоплосківська сільська рада входить до складу Великомихайлівського району Одеської області.
У другій половині 70-х роках було побудовано нову будівлю Будинку культури, два магазини, житло для фахівців і працівників радгоспу, будинок тваринників, польовий стан. Працювали середня та восьмирічна школи, РОБКООП і вісім магазинів. У селі діяли бібліотека, дитячий сад, пункт комплексного обслуговування населення.
У 80 роках і на початку 90 років розвиток і будівництво продовжується у селі. М.Н.Катречко, який керував тоді радгоспом «Росія», з законною гордістю відзначає: «У 1989 році здали в експлуатацію спортзал в школі. Торговий комплекс здали в 1989 році. В1994 році на 1 вересня відкрили дитячий садок. З 1986 року зайнялися впритул благоустроїм села: асфальтували щороку приблизно по два кілометри доріг. Асфальт виробляли в селі. Для цього побудували в селі свій завод.
Газифікацією села почали займатися в кінці 80-х років. Ідея газифікації виникла в зв'язку з тим, що був прокладений по території нашого району газопровід високого тиску Гіржево- Тирасполь, повз с. Слов'яно-сербка на Гребеники.
І вже 1992-1993 роках на вулицях Терешкової, Гагаріна в будинку провели газ. На газове опалення перевели центральну котельню радгосп і місцеві школи. Була проблема з газифікацією другої половини села. Бюджетні гроші виділялися тільки на підвідні мережі до села. Для придбання труб жителі вирішили використовувати кошти фонду розвитку села, відсутню частину коштів зібрало населення. Таким чином, село було газифіковано. Великоплоске отримало газ одним з перших в районі ».
У Великоплоскому, як і в будь-якому іншому степовому селі, величезною проблемою було водопостачання. У 2007 році в селі налічувалося 235 приватних і 249 громадських колодязів. У тому ж році в селі було запущено в експлуатацію 6,5 км. водопроводу, потім проклали ще 2 км. нових труб. У 2011 році, завдяки наполегливості М.С. Вишнякова, в селі завершили другий етап будівництва водопроводу.
В липні 2019 року почала роботу новоутворена Великоплосківська громада.
І вже за перші роки існування громади село Великоплоске значно перетворилося.
Проведені роботи з благоустрою села:
- постелений тротуар
- уздовж тротуару посаджені ялики і встановлено освітлення
- у дитячому садку відремонтували актову залу
- проведені ремонтні роботи в актовій залі будинку культури
- зроблено освітлення центральної вулиці села
- у підвальному приміщенні зробили спортивний зал(зараз облаштували укриття на період воєнного стану)
- висаджено дерева у парковій зони вздовж центральної дороги та на території центрального сільського стадіону.
У серпні 2020 року - встановлений Поклінний Хрест за ініціативи Батуріна І.М. в пам'ять про загиблих радянських бійців третього батальйону 161- полку Кишинівської 95-стрілецької дивізії , які в ніч з 5-го на 6-е серпня 1941 року біля території села тримали оборону і вели багатогодинний та кровопролитний бій з німецько-румунськими військами у роки Другої світової війни.
