Спочивай з миром, Андрію
Чи спадало комусь на думку, що у цивілізованому світі ХХІ століття станеться війна, яка змусить громадян України покинути свою Батьківщину, свій дім та стати на захист своєї рідної землі?!
На жаль , сьогодні не оминає це жахіття жодного куточка України. 18 липня наше село здригнулося від жалю та болю – загинув наш учень Жупанов Андрій Іванович. Щирий, добрий, надійний, вірний хлопець, який ще в школі мріяв про воєнну справу, мріяв стати справжнім захисником рідної землі та своєї Батьківщини. Він впевнено йшов до своєї поставленої мети - рік тому став випускником Військової академії ( м. Одеса ) та поповнив ряди офіцерів України. Саме про нього можна сказати, що він є справжнім офіцером, який не за словами інших знає та розуміє поняття честі, порядності, гідності. В юному офіцерському серці дивом поєдналися сталева витримка та чуйна душа…
Війна руйнує плани, мрії, життя… Гортаючи стрічку новин у соціальних мережах серця кричали, що це помилка, жахлива помилка і зараз на свою сторінку зайде наш Андрій та напише, що вже відтепер він, за народною прикметою, має жити вічно… Але реальність жахливо перекреслила останні надії…
Андрію, ти в свої юні 23 роки справді піднявся на високий рівень воєнного кар’єрного росту та розуміння життєвих цінностей. Ти завжди будеш взірцем патріотичного, громадянського та морального виховання для всіх наступних поколінь та вихованців рідної школи . Пам’ять про тебе не згасне на рідній землі , ти будеш завжди жити в наших серцях.
Ми будемо пам’ятати тебе, наш хлопчику… Душі болять… Серця стогнуть… Вічна пам’ять Герою! Спочивай з миром!
