«Той, хто не знає минулого, - не вартий майбутнього».
У час, коли національно-культурне відродження нашого народу в незалежній Українській державі стало реальністю, все більше зростає інтерес до історичного краєзнавства. Очевидно, що без знання рідного краю годі говорити про національну гідність, самовідданість, національний менталітет.
Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки, де людина народилась і виросла, де пройшло її дитинство.
Слов’яносербка – мій рідний край. Маленька частина моєї України, моєї Батьківщини. Наймальовничіше та найпрекрасніше місце на всьому світі. Одеська область Роздільнянський район село Слов’яносербка – це і є моя маленька Батьківщина. Як і кожний населений пункт Слов’яносербка має свою історію і ця історія нерозривно пов’язана з історією України вцілому.
Для кожного із нас Батьківщина починається з порога рідної хати, із свого рідного села, де пройшло дитинство, починалася юність. А села, - вони, як і люди, мають свої біографії. У кожного вона своя - неповторна. Сьогодні наша розповідь про село Слов’яносербка. Це село невелике за географічними даними, але для багатьох воно – дорога серцю маленька батьківщина.
В 1928-1933 роках в УССР проводилася колективізація - частина політики колективізації і розкуркулення СРСР, шляхом створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Новостворені господарства назвали колгоспами.
Наше село не було винятком, на території Слов’яносербки з’явилися два колгоспи – одна половина села відносилася до колгоспу імені Совєтов, а інша половина був колгосп імені Чкалова. Першим головою колгоспу імені Совєтов був Ольченко Дмитрій Микитович, головою колгоспу імені Чкалова був Журба Іван Микитович. На цих посадах вони пропрацювали до 1941 року, одними з перших пішли на фронт.
Журба Іван Микитович
(1892 – 1969)
З 1941-1944 роки село знаходилося в румунській окупації. Згідно історичної архівної довідки колгоспи розпочали свою повноцінну роботу з середини 1944 року, після звільнення села від німецько-румунських окупантів. В Слов’яносербці існували два колгоспи «Совєтов» та імені Чкалова. В період укрупнення колгоспів (1950 рік), колгоспи імені Чкалова, «Совєтов», імені Дімітрова (х. Олег) були об’єднані в один і отримали назву «Совєтов». Це дало можливість краще використовувати матеріальні ресурси. Починаючи з 50-х років соціально економічний, культурний розвиток села невпинно зростав. В 1953 році колгосп «Совєтов» був перейменований в колгосп ВКП(б) центр колгоспу знаходився в селі Слов’яносербка. В 1955 році колгосп ВКП(б) був перейменований в колгосп імені Ворошилова. В 1958 році колгосп імені Ворошилова був перейменований на колгосп «Радянська Україна», центром якого було село Слов’яносербка, який охопив села Слов’яносербка, Антоно-Ковач, та хутір Олег. Загальна площа колгоспу складала 4790 га, в тому числі рілля-3452 га. Господарство спеціалізувалося на вирощенні зернових і технічних культур, садівництвом та виноградарством, мало розвинуте тваринницьке господарство м’ясо-молочного напрямку.
Молодіжна бригада 1975 року на зернотоку
Агітбригада 1975 рік
Колгоспний дитячий садок: Богачук Г.О., Іванова П.І., Сатаулова Н. В., Бондаренко Т.В.,Гаркавенко Т.В.
1961 рік.
1990 рік
Далі зі слів старожила села Задніпряного Володимира Дмитровича (1932 року народження), та з протоколів загальних зборів правління колгоспів відомо, що після закінчення другої світової війни головою колгоспу імені «Совєтов» був Музика Василь Васильович, який повернувся з війни. Також відомо, що головою колгоспу був – Новіков Григорій Іванович, Попов Тихон Миколайович в 1958-1960 роках, Щеглов Сергій Костянтинович 1961-1962 роках. 1963 рік головою колгоспу призначили Маркевича Ігоря Миколайовича, який пропрацював до 1964 року. З 1964-1969 роки Аркавенко Андрій Андрійович; 1969-1973 роки Вознюк Анатолій Олександрович.
На той час в колгоспі працювали 526 робітників.
По два роки пропрацював Ковалевський Володимир Ларіонович, Синюк Володимир Федорович, Бринза Йосип Валер’янович. Це були керівники, господарі, люди з великої літери. Під час їх господарювання були збудовані нові тваринницькі приміщення, тракторний стан, ремонтна майстерня, автопарк, кормопереробний цех, лісопильня, кузня.
З 1980 по 1988 рік головою колгоспу працював Богданов Микола Михайлович.
В розпорядженні колгоспу в 1980 роках знаходилось: комбайнів - 18 одиниць; тракторів колісних -7 одиниць; тракторів гусеничних - 10; вантажних автомобілів - 8. Наявність техніки дала змогу повністю механізувати роботу на ланах та фермах.
У 1988 році в колгоспі працювали 323 колгоспники.
На молочно-товарній фермі на той час поголів’я корів складало - 545 голів; молодняка- 654 гол.; овець-1456 гол.; коней-31 гол. Надій молока - 1540 тонн. На свино - товарній фермі на відгодівлі обліковувались - 336 гол.; кабани - 29гол.; поросята -338 гол.; свиноматки - 25 гол.
Надалі господарство очолювали: з 1988-1991 роки – Вишняков Михайло Сергійович; 1991-1997 роки Миронов Віталій Олексійович.
Під час керування Вишнякова М.С. велика увага приділялася розвитку тваринництва, було закуплено корів молочно-м’ясного направлення, породистих коней. Колектив ферми неодноразово очолював районні змагання тваринників, і не поступався лідерством протягом багатьох років. На той час очолювала ферму Матвійко Валентина Миколаївна. Головним зоотехніком багато років пропрацювали Коваленко Іван Дмитрович, Чумак Герта Карлівна, а ветлікарем понад 30 років працювала Музика Ганна Дмитрівна, інженером по трудомістким роботам Титик В.Г.
Основною запорукою успіху молочно-товарної ферми у всі часи її існування, була самовіддана праця невтомних доярок, скотників, свинарів, чабанів, телятниць та конюхів. Довгий час доярками працювали: Звягінцева Л.Д., Звягінцева Г.С., Левченко Л.В., Іванова Л.А., Кліменко Н.Д ., Похила Г.М., Чернега М.І., Мамчур М.І., Іванова М.М., Сокоренко Н.Т., Глинська Р.Г., Матвійко В.М., Смолінська Л.І., Смолінська З.І. Слободян Л.
Від них не відставали телятниці: Згордан Т.С., Музика М.І., Слободенюк В.С.; свинарі: Сокоренко З.В., Гаркавенко А.І., Гаркавенко П.І.; скотники: Левченко І.Г., Гоцелюк В.М., Матвійко Т.П.; чабани: Бондаренко Ф.Г., Бондаренко Г.Ф., Стамов Г.П.
Не відставали від тваринників і сільські механізатори та хлібороби. В 60-80 роки в колгоспі «Радянська Україна» гриміли імена передових комбайнерів Кривошеєв П.А., Матенко А.Р., Кривошеєв В.П., Шевченко О.Ф., Калєка А.В., Звягінцев Д., Петрушевський Г.Я., Грабаровський В.С. Вони неодноразово ставали переможцями змагань серед «гвардійців жнив» Великомихайлівського району.
Зразки високопродуктивної праці на слов’яносербських полях демонстрували механізатори – Задніпряний П.Ф., Обухов М.І., Приборщенко М.О., Дмитрук М.М., Іванов М.С., брати Калєка Володимир та Петро, Сокоренко М.В., Іванов І.І., Мамчур Г.В., Коптюк М.М. Протягом багатьох років добросовісно готували техніку в сільській майстерні: завідуючі – Слободенюк Д.Д., Приборщенко О.О., Бондаренко М.П., головні інженери Алейніков В.М., Васюк Ю.Г., та зварювальник Берізко М.В.. Довгий час бригадиром тракторної бригади був Бондаренко С.П.(1982-2002рр.). Водії - Задніпряний В.Д., Аркавенко М. А.,Гончаренко А.Г., Карпенко О. В., Щуцький В., Похила В.І., Гоцелюк С.М., Гаркавенко А. Г., Приборщенко П.Ф., Гаркавенко О.Г.
За трудові успіхи 14 колгоспників нагороджено орденами та медалями СРСР, в тому числі орденом Жовтневої Революції нагороджено чабана Бондаренко Ф.Г.
Кривошеєв Віктор Павлович
нагороджений Орденом трудового червоного прапора.
Сокоренко Зінаїда Василівна
нагороджена Орденом «Дружби народів» та Орденом трудового червоного прапора.
Задніпряний Володимир Дмитрови
нагороджений – Орден «Знак Пошани»; Орден трудового червоного прапора; Орден «Знак Пошани»
Бухгалтерія колгоспу в різні роки: Чернега І. – головний бухгалтер (1960-ті роки).Задніпряний О.Д.- початок 1970-х років, далі головний економіст до 1988р. Гоцелюк Л.Г.-(1965-1973)- бухгалтер, (1973-1997)- головний бухгалтер. Гоцелюк Л.І. – працювала з 1969 року бухгалтером, а з 1988 року – головний економіст до 1997 року. Касиром довгий час працювала Чернега Марія. В різні роки бухгалтерами працювали: Слободенюк Григорій, Соколовський В., Шемянський В.П., Бінфет Г.А., Задніпряна В.І., Музика Р.В., Калєка Н.І., Домбровська Л.А., Грушенко Л.Т.
В 1996 році колгосп «Радянська Україна» було реорганізовано на КСП (колективне сільськогосподарське підприємство) «Сербське» та проведено розпаювання сільськогосподарських земель між членами КСП.
На загальних зборах членів КСП в 1997 році директором КСП «Сербське» було обрано Кухтика Володимира Івановича, в цей період було проведено розпаювання майнового фонду між членами КСП. В 2001 році КСП «Сербське» перейменовано в ТОВ(товариство з обмеженою відповідальністю) «Сербське». На території сільської ради утворилися господарства різних форм власності: ТОВ «Сербське» директор Кухтик Володимир Іванович; ТОВ «Спектр» директор Федотенко Ігор Вікторович в подальшому реорганізовано в СГ «Джерело» - директор Александрюк Олександр Георгійович. ТОВ ВКФ « Інтерцентрлюкс»- директор Швець Микола Фіофілович, а з 2016 року директор Дем’яненко О.М.
На теперішній час в господарствах працюють 55 людей:
Тов. «Сербське» - 21; СГ «Джерело» - 19; ТОВ ВКФ «Інтерцентрлюкс» -15.
Сучасні будні працівників сільського господарства
Є такий вислів «Той, хто не знає минулого, - не вартий майбутнього». Пам’ятаймо про це, бо де б людина не опинилася, її маленька батьківщина буде зажди з нею.
