Профілактика суїцидальних проявів серед неповнолітніх
Суїцидальна поведінка властива підліткам від 11 років. Загалом підлітки вкрай рідко перебувають у рівному емоційному стані. Для них характерні пригніченість, тривога, страх, а емоційна піднесеність часто перетворюється на напруженість, дратливість та навіть злість. А контролювати себе підлітки ще не вміють. До того ж для них властиві прояви алекситимії — стан, коли людина не може визначити та описати власні емоції.
Усі підліткові суїциди можна поділити на три види:
- Демонстративний (маніпулятивний) – підліток прагне звернути увагу на себе проблеми, продемонструвати свій біль. Здебільшого до демонстративного суїциду схильні дівчата. Водночас серед дівчат, котрі намагаються скоїти самогубство, доводять справу до кінця лише 5 %. Прояви демонстративного суїциду бувають різними — від дрібних порізів кистей до отруєння неотруйними ліками та зображення повішення. Зазвичай підлітки вчиняють такі дії це для того, щоб заподіяти собі реальної шкоди або позбавити себе життя, а з метою налякати оточення, змусити його задуматися, усвідомити своє несправедливе ставлення.
- Афективний суїцид — скоєний у стані афекту, коли дитина не може контролювати емоційний стан, у якому знаходиться в конкретний момент. Підліток діє імпульсивно, без чіткого плану. Сильні негативні емоції — образа, гнів — заважають адекватно сприймати ситуацію. Найчастіше діти в стані афекту здійснюють спроби повішення, отруєння токсичними та сильнодійними препаратами.
- Справжній суїцид — найбільш небезпечний вид, саме він найчастіше спричиняє смерть, і зазвичай його пов’язують з депресивними станами. Тоді людина готується до вчинення самогубства, продумує план дій.
Усі види суїцидів є небезпечними. Навіть якщо дитина вдається до маніпуляції, це не означає, що вона не наважиться здійснити справжнє самогубство. Навпаки, у стані емоційного збудження підліток не може себе контролювати, й дійсно може наважитися піти з життя.
Фактори ризику скоєння самогубства, захисні фактори, перелік
небезпечних сигналів та зміни у поведінці дитини
Фактори ризику скоєння самогубства:
Діти, які мають нижче перераховані ознаки, не обов’язково вчиняють самоушкодження або суїцид, але потребують більш ретельної уваги:
- раніше мали суїцидальні спроби або чинили акти самоушкодженпя;
- рідні і близькі яких скоювали самогубство;
- втратили соціально-корисні зв’язки (діти, які не мають родичів)
- мають сімейні проблеми (хронічна конфліктно-деструктивна атмосфера в родині, сімейні розлучення);
- мають порушення у сфері міжособистісних стосунків та відхилення у поведінці;
- соціально дезадаптовані;
- з розумовою відсталістю;
- хворі на тяжкі соматичні захворювання або особи з психічними та поведінковими розладами;
- знаходяться під тиском або перебувають у ролі жертви.
Захисні фактори
Захисні фактори - це фактори, що виконують роль захисту та стримують дитину від вчинення самогубства, зокрема:
- підтримуючі стосунки; наявний, міцний стосунок з сім’єю;
- наявність доступу до медичної та психологічної допомоги;
- формування навичок вирішення проблем; самодопомоги; врегулювання конфліктів та ненасильницьких способів розв’язання суперечок;
- підтримування культуральних переконань та релігійних концепцій, які заперечують самогубство і заохочують самозбереження;
- короткострокові психотерапевтичні втручання, психоосвітні заходи, навчання технікам самоконтролю тощо.
Перелік небезпечних сигналів та зміни у поведінці дітей, які мають намір
вчинити самогубство
Ознаки та сигнали: тиха монотонна промова; уповільнене мовлення, короткі відповіді; прискорене експресивне мовлення, пафос в інтонації; різкі зміни настрою; плаксивість, млявість, бездіяльність; порушення рухових функцій, загальмованість; проблеми зі сном.
Зміни у поведінці: песимістична оцінка минулого і сучасного; відсутність перспектив на майбутнє, безнадія; різкі зміни настрою або в поведінці; дарування та роздавання цінних предметів, власності; самоізоляція та відмовляння від контактів з іншими людьми; коли тема суїциду з'являється в малюнках, виборі книг, музики.
Заяви: відкрито говорить про смерть; стверджує, якщо його/її не стане, це не буде ні ДЛЯ кого втратою; «ненавиджу життя», «всім буде краще без мене», «мені нічого чекати від життя», «вони пошкодують про те, що вони мені зробили», «не можу цього винести», «я став/стала тягарем для всіх», «я накладу на себе руки», «нікому я не потрібен/потрібна», «це вище за мої сили» тощо.
Спілкування з потенційним суїцидентом
Говорити про самогубство не завжди легко або зручно. Але говорити необхідно обов’язково, тому що це - найкращий шлях визначити, чи має особа в цей час думки про самогубство або намагалась накласти на себе руки в минулому.
Що варто робити:
- розмовляйте про проблему прямо, запитуйте про думки та почуття. Запитайте: “Ви думаєте про самогубство?”. Розмови про самогубство не створюють та не збільшують ризики, якщо в людини таких намірів не було, навпаки, коли людина думає про самогубство, то, нарешті,
знаходить когось, кому небайдуже її переживання, хто згоден обговорити цю заборонену тему;
- висловлюйте свою зацікавленість особисто і долею співрозмовника поставте запитання, яке допоможе вам краще зрозуміти переживання людини «Складно уявити, що Ви відчуваєте. Розкажіть мені, як це?»;
- використовуйте техніку активного слухання. Суїциденти особливо страждають від сильного почуття відчуження. Вони потребують обговорення свого болю, фрустрації й того, про що говорять;
- проявляйте співчуття та емоційну підтримку. Можна говорити: «Я бачу, що Ви страждаєте», «Я чую, що Вам самотньо», «Я відчуваю смуток в Ваших словах»;
- запитайте, як людина зазвичай долає труднощі, щоб знайти ресурс, на який можливо буде опиратися в подальшій роботі;
- дайте надію/сподівання;
- з'ясуйте, наскільки чітко сформовано загальний образ запланованого суїциду:
- чи конкретний план здійснення суїциду;
- чи визначено час та місце здійснення запланованого;
- чи були суїцидальні думки та спроби в минулому;
- як суїцидент сам оцінює ймовірність свого суїциду.
При організації проведення подібної бесіди потрібно враховувати, що не слід сподіватися на відкритість при обговоренні суїцидальних думок, поведінки, планів. Особи, що мають підвищену суїцидальну готовність часто навіть заперечують це. Іноді думки про самогубство виникають настільки швидко, що суїцидент навіть не встигає продумати план та відразу переходить до дій.
Чого робити не слід
- не сперечайтеся, не відповідайте на заяви про суїцидальні наміри репліками: «Чути не хочу про такі дурниці!», «Яке може бути самогубство, всі переживають труднощі». Такі відповіді тільки змусять вашого співрозмовника/співрозмовницю пошкодувати, що почав/почала з вами розмову;
- не показуйте, що ви шоковані заявами суїцидента, навіть якщо справді переживаєте емоційне зворушення;
- не вступайте в дискусію про припустимість самогубства; повідомите лише, що не хочете, аби співрозмовник йшов/йшла із життя;
- це обіцяйте того, чого може не бути, але підтримуйте сподівання;
- не залишайте людину наодинці в ситуації високого суїцидального ризику.
Самогубству можна запобігти. Стигматизація самогубств призводить до того, що багато людей не звертаються за необхідною допомогою. Важливо сформувати з особою довірливі стосунки, щоб вона змогла розповісти вам правду про те, що в неї дійсно на думці. Важливо, як ви говорите, яка у вас інтонація.
Майте справу з дитиною, а не з «проблемою». Важливо, щоб вона відчувала себе «на рівних» з вами. Якщо ви спробуєте діяти як вчитель або експерт, або прямолінійно вирішувати проблеми, це може відштовхнути.
Слухайте дитину уважно, а не тільки чуйте факти, дозвольте їй, не перебиваючи, вилити душу. Не думайте, що вам слід щось говорити кожен раз, коли виникає пауза. Мовчання дає кожному з вас час подумати. Проявіть щиру участь та інтерес, не використовуйте стиль розмови – «допит з пристрастю».
Ставте прості, прямі питання типу «Що трапилося?», «Що сталося?», вони для співрозмовника будуть менш загрозливими, ніж складні, які «розслідують» питання. Скеровуйте розмову у бік душевного болю. Спробуйте побачити та відчути ситуацію очима вашого співрозмовника. Дайте можливість співрозмовнику знайти свої власні відповіді, навіть якщо ви вважаєте, що знаєте очевидне рішення або вихід. У багатьох випадках рішення просто не існує і ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути поряд з дитиною, яка страждає.
Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.
Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.
Матеріали взято з листа Одеського обласного центру соціальних служб від 12.11.2021 №06/01-1605 «Про профілактику суїцидальних проявів серед неповнолітніх»
