Історична довідка про пам’ятку архитектури XIX століття нашої місцевості -Храм Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього(с. Великоплоске).
Перші поселенці території с. Великоплоске були селяни, що підлягають гонінню через старообрядницької віри, яку вони сповідували. Більше двох з половиною століть перебувало старообрядництво в переслідуванні. Гоніння часом то слабшали, то знову посилювалися, але ніколи не припинялися. Рятуючись від репресій, старообрядці бігли в важкодоступні малозаселені місцевості. «Евакуації підлягали понад 3 тис. Селян, в тому числі з с. Плоске (794 душ чоловічої статі). Приготування і документальне оформлення зайняло два роки і в 1821 р Вони прибули в Подністров'ї, де заснували в названій волості однойменне село Плоске (754 душ чоловічої статі) ... »Населення Бессарабії і Лівобережного Подністров'я в кінці XVIII-XIX ст. (Автор Анцупов І. А,)
При заселенні території с. Великоплоске першими на підводах приїхали чоловіки (старообрядці), привезли з собою розібрану дерев'яну церкву і ікони. Відновили церкву, а навколо неї почали копати землянки. Потім почали будувати будинки і заселяти поряд з церквою територію.
Через деякий час дерев'яна церква в с. Великому Плоскому згоріла від удару блискавки. Населення села вирішило побудувати на цьому ж місці нову кам'яну церкву. Будівництво почали в кінці 30-х років 19 століття і завершили в кінці наступного десятиліття, отримавши в результаті величний храм у вигляді хреста. За іншими джерелами церква побудована в 1872 році, західна сторона і дзвіниця прибудовані в 1906 році, східна сторона і вівтар прибудовані в 1907 році.
«На покрівлі і на вівтарі були встановлені восьмикінечні позолочені хрести; спорудили дзвіницю з величезним світло-зеленим куполом, також увінчану великим хрестом. Про богослужіння благовістили 5 дзвонів під куполами. Будівництво цього храму було присвячено святу Воздвиження чесного і животворящого хреста Господнього, яке відзначається 27 вересня. Усередині храм був розділений на чотири частини: 1. Вівтар; 2. Клірос, для півчих під час служби; 3. Частина за криласом, де стоять чоловіки, які не беруть участі в співі псалмів; 4. Притвор для жінок.
Вівтар - головна частина храму, призначена для священнослужителів. За його, як і належить, овального контуру встановлені були півтораметрові, виконані на кипарисі невідомим художником ікони дванадцяти апостолів, пресвятої богородиці і Івана Хрестителя. Перед кожною підвішена кришталева лампада. У центрі вівтаря - багато прикрашений престол, в центрі якого розташовані великий дерев'яний хрест і ікона Божої Матері. На престолі - невелика срібно-позолочена церковка зі срібною скринькою, всередині якої зберігалися три волосини Ісуса Христа. Поруч - одягання священиків, зліва - жертовник і кадильниця. Від центральної частини храму вівтар відділяв іконостас, тобто стіна, обвішана святими іконами. Під самою стелею розташовувалася величезна ікона Бога-батька, Саваофа. Нижче - ікони дванадесятих свят. Під ними - дванадцять ікон по місяцях, з зображенням святих, пам'ять яких шанується в певне число даного місяця. Були ікони апостолів, євангелістів, святих божих угодників. За криласом, з лівого і правого боку стояли чотири іконостасу для чоловіків. Окремо, з двох Сторно, з величезною іконою Казанської богоматері в центрі - жіночий іконостас. Всю службу, вечірню, всеношну денну, горіли в церкві воскові свічки на п'яти панікадилах.
У Великому Плоскому священиків вибирали самі парафіяни за рекомендацією церковної двадцятки. Бували випадки, коли вибирали з двох гідних кандидатів. Право голосу мали тільки чоловіки старше 25 років. На день виборів вони всі після служби залишалися в церкві. Біля дверей ставили три кошики. Дві порожні і кошик з горіхами. Виборці, виходячи з церкви, брали горіх і кидали його в кошик з ім'ям свого кандидата на бирці. За оканчании цієї процедури довірені парафіяни підраховували горіхи і оголошували результати » опис з Короткого історико-географічного нарису (автор Завязкін Ф.І.)
Що стосується сучасного стану старообрядництва на Україні, але воно піддалося сильним змінам з часів дореволюційної епохи. Радянська влада доклала чимало зусиль для зменшення впливу релігії на людей. Поза її уваги не залишилися і старообрядці.
Можна сказати, старообрядність зазнала найбільший збиток з усіх існуючіх на Україні Християнських конфесій. Передусім, XX століття розбило старообрядческую громаду - хранителя вікових християнських и побутових цінностей старовірів. У кінці 20 - початку 30-х років боротьба проти релігії різко посилилася. Це віражалася в найрізноманітнішіх формах: повсюдне закрітті церков, масовому пошіренні антірелігійніх видань, усніх и друкарська богоборчогопочинанні Виступ без права відповіді з боку вірян, образлівих випадків проти осіб, поміченіх у відвідуванні церкви або здійсненні релігійного обряду.
Багато стали приховувати свої релігійні погляди Знімали натільні хрести, обручки, ховали по скринях і горищах ікони. З 20 старообрядницьких монастирів і скитів, що існували на землях України до 1917 року, в радянський період не залишилося жодного.
У 1971 році помісний собор Російської православної церкви спеціально розглянув питання і прийняв рішення про скасування «клятв на старі обряди і на дотримуються їх». Така відміна не привела до відновлення молитовного спілкування між будь-якої великої церковною юрисдикцією новообрядцев і старообрядців.
В даний час в Україні налічується більше сорока старообрядницьких храмів, каплиць і молебень. В Одеській області налічується близько шістнадцяти старообрядницьких храмів, серед яких є пам'ятка історії та архітектури нашого краю-Храм Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.
В нині діючому храмі в різний час священиками були Іван Ковальов, Сидор Завязкін, Петро Колесніков, о. Данило, Сергій Соколов, Прокоп Козадаєв, отці Віктор, Харлампий, Макарій. З 1982 року обов'язок священика виконує о. Агей (Агей Якович Рассахацкий).
На сьогоднішній день храм є діючим і в ньому проводяться богослужіння.
Храм названий з нагоди свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста господня, який відзначається 27 вересня. Служби здійснюються на усі великі, середні свята,а також в звичайні недільні дні, а також пісні. Проводяться служби тільки на старослов'янській мові з традиційною нашій напевкой, у кожного храму вона своя, з використанням співів знаменного і дименственого розспівів.
Зараз настоятелями храму є два священики: Агей, якому 101 рік і Георгій, який був рукопокладений в чин священика зовсім нещодавно, 27 грудня, але що вже став своїм рідним. Раніше в нашому храмі здійснювалась щоденна служба, по обіцянці наших предків, у вдячність Богові про дарування дивовижним чином води в нашому селі. Нині в нашому храмі здійснювалася щоденна служба, по обіцянці наших предків, у вдячність Богові про дарування дивовижним чином води в нашому селі. Нині в нашому храмі усі здійснюються служби по старих древніх звичаях, а також діє Недільна школа, в яку приходять безліч тих, що бажають відкрити для себе нові знання, набути духовної сили, знайти друзів обо просто присвятити цей час Богові.
