Великоплосківська громада
Одеська область, Роздільнянський район

100 років із дня утворення Всеукраїнського музичного товариства імені Миколи Леонтовича

Дата: 04.02.2021 21:22
Кількість переглядів: 486

Фото без опису

 

3 лютого 2021 року керівник Великоплосківського народного хору Ірина Семидєтнова провела бесіду до сторіччя із дня утворення Всеукраїнського музичного товариства ім. Леонтовича.

Товари?ство і?мені Мико?ли Леонто?вича — українська громадська організація, створена в лютому 1921 року (спочатку як Комітет пам'яті Миколи Леонтовича), яка ставила за мету піднесення та розвиток музичної культури в Україні. Діяла сім років — до лютого 1928 року.

 

1 лютого 1921 року значна група діячів культури, професори й студентство зібралися в Київському музично-драматичному інституті імені Микола Лисенка, щоб за християнським звичаєм відзначити 9 днів по смерті Миколи Леонтовича. Нашвидко, але з великою відповідальністю спорядили концерт з творів Леонтовича, виступили зі словами жалю й скорботи.

По концерті урядили Комітет пам'яті Миколи Леонтовича і вирішили розпочати свою роботу з першого питання — з'ясування обставин вбивства митця. До складу Комітету увійшли:

Кирило Стеценко (1882—1922) — видатний український композитор, фундатор Комітету;

Юхим Михайлів (1885—1935) — художник-символіст, поет, мистецтвознавець, перший голова Комітету;

Олесь Чапківський (1884—1938) — журналіст-критик, мистецтвознавець, секретар Комітету;

Пилип Козицький (1893—1960) — композитор, педагог, заступник голови Комітету;

Климент Квітка (1880—1953) — вчений, фольклорист;

Дмитро Ревуцький (1881—1941) — фольклорист, мистецтвознавець, філолог, перекладач;

композитори, більшість з яких були і диригентами:

Яків Степовий (1883—1921),

Михайло Вериківський (1896—1962),

Борис Лятошинський (1895—1968),

Григорій Верьовка (1895—1964),

Федір Попадич (1877—1943),

Порфирій Демуцький (1860—1927),

Василь Верховинець (1880—1938),

Павло Гайда;

вчений-теоретик, автор новітньої теорії ладів Болеслав Яворський (1877—1942);

видатний український поет, у той час — хоровий диригент Павло Тичина (1891—1967);

блискучий піаніст і відомий педагог Фелікс Блуменфельд (1863—1931);

хоровий диригент, перший керівник знаменитої «Думки» — Нестор Городовенко (1885—1964);

    новатор театральної справи Лесь Курбас (1887—1937);

відомий актор і театральний режисер Іван Садовський (1876—1948);

славний бандурист, письменник, актор і мистецтвознавець Гнат Хоткевич (1877—1938);

поет Валер'ян Поліщук (1897—1942);

живописець, сценограф, актор, президент Української академії мистецтв Микола Бурачек (1871—1942);

Сергій Єфремов (1876—1938) — видатний український вчений-літературознавець, історик української літератури;

Данило Щербаківський (1877—1927) — історик мистецтва, музейний працівник;

викладачі Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка:

Сергій Дурдуківський (1880—1933) — диригент і співак;

Сергій Тележинський (1876-?) — диригент і композитор;

Іван Волянський (1880—1949) — мистецтвознавець і педагог;

Гнат Яструбецький (1877—1940) — мистецтвознавець, адміністратор капели «Думка», друг Миколи Леонтовича;

Юридичне затвердження Комітету тривало два місяці і в квітні 1921 року нарешті увінчалися відповідним дозволом владних органів. Організатори Комітету одразу ж надіслали батькові композитора телеграму, в якій означили магістральний напрямок діяльності свого об'єднання.

Дуже швидко Комітет зріс до 53 членів. З них 45 — персональні члени, а 8 — творчі колективи.

На початку січня 1922 року секретаря Комітету Олеся Чапківського направили до Харкова, тодішньої столиці України, з клопотанням про підтримку діяльності групи митців і колективів республіки. На цей час уряд широко декларував утвердження в країні ленінської національної політики, що сприяло розв'язанню проблем Комітету пам'яті Леонтовича.

Планувалися спільні заходи, конференції, фольклорні експедиції, з'їзди кобзарів і лірників. Більшість задуманого не вдалося здійснити через чисто політичні обставини, на які Товариство ніяк не могло вплинути.

У час розквіту своєї діяльності Товариство імені Миколи Леонтовича об'єднувало понад 200 членів, мало філії у ХарковіОдесіЖитомиріВінниціПолтавіДніпропетровськуМиколаєвіЧерніговіЧеркасах та інших містах.

На весну 1927 року Товариство зареєструвало по республіці 1014 музичних організацій; хорів селянських — 347, робітничих — 211, шкільних — 367, оркестрів робітничих та селянських — 82, професіональних хорів — як «Думка», РУХ, ДУХ — 7. Прикметно, що більшість хорових колективів, зокрема і капели бандуристів, брали собі ім'я Леонтовича, чи Лисенка, що свідчило про авторитет цих митців у народних масах.

Відбулися і деякі організаційні зміни в керівництві товариства: 1925 року його очолив Михайло Вериківський, секретарем обрали Миколу ГрінченкаПилип Козицький, у зв'язку з переїздом, керував Харківським осередком. Київську філію очолювали Григорій ВерьовкаМикола ГрінченкоЛев Ревуцький.

Активну участь в роботі Товариства брав Сергій Папа-Афанасопуло.

Піком визнання діяльності Товариства стали дві події 1927 року. Тоді саме членам Товариства (попри всі закиди у націоналістичній орієнтації) доручили організувати українську експозицію на Міжнародній виставці у Франкфурті-на-Майні. Там було представлено 391 експонат (музичні інструменти, нотні видання, макети оперних постановок, програмки та афіші), виступали українські співаки, зробив доповідь Пилип Козицький.

Але найвагомішим досягненням і визнанням творчого потенціалу композиторських сил Товариства стали підсумки всеукраїнського музичного конкурсу:


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь