Вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 37-ї річниці виведення військ із Республіки Афганістан «Чужа війна».
Вшанування учасників бойових дій на території інших держав
та 37-ї річниці виведення військ із Республіки Афганістан
«Чужа війна»
15 лютого Україна вшановує учасників бойових дій на території інших держав та відзначає 37-му річницю виведення військ із Республіки Афганістан. Ця дата є символом завершення тривалої та трагічної сторінки історії, яка назавжди залишила слід у долях тисяч родин.
Афганська війна тривала майже десять років — з 1979 по 1989 рік. Для багатьох вона стала «чужою війною», адже бойові дії відбувалися далеко від рідного дому. Проте для тих, хто пройшов через її випробування, вона стала глибоко особистою — зі щоденним ризиком, втратами, болем і випробуванням на мужність.
Тисячі українців виконували військовий обов’язок у складних умовах гірської місцевості, під палючим сонцем і в постійній небезпеці. Багато з них не повернулися додому, віддавши найцінніше — своє життя. Інші повернулися, але назавжди зберегли у пам’яті події, що змінили їхню долю.
Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих воїнів. Ми висловлюємо щиру вдячність ветеранам, які проявили мужність, стійкість і вірність присязі. Їхній подвиг — це приклад сили духу та відповідальності.
Вшанування учасників бойових дій на території інших держав — це не лише данина пам’яті. Це нагадування про високу ціну війни, про необхідність зберігати мир і людяність. Це наш моральний обов’язок — пам’ятати, підтримувати ветеранів та передавати молодому поколінню правду про історію.
Нехай пам’ять про тих, хто загинув, буде вічною.
Нехай повага до живих ветеранів буде щирою та постійною.
Нехай мир і спокій панують на нашій землі.
Вічна пам’ять героям.
«Чужа війна»
Чужа війна… Чужі дороги,
Піски гарячі й не свої поля.
Та біль і втрати, і тривоги
Навік вписались у серця.
Юнаки — ще вчора просто діти,
Сьогодні — воїни в строю.
Їм довелось дорослішати швидко
Під свист куль у чужому краю.
Горіли гори, небо тьмарилось від диму,
І сонце падало в розпечений пісок.
А вдома мати ждала сина,
Молилась тихо за його крок.
Не всі вернулися додому,
Не всім судилось знову жить…
Та їхні імена відомі
І пам’ять буде вічно жить.
Чужа війна — та біль не чужий,
Він в кожній матері сльозі.
Він у мовчанні тих, хто вижив,
І в пам’яті на довгі дні.
Схиляймо голови в пошані,
За тих, хто йшов у бій без страху.
Хай мир панує в ріднім краї,
Щоб не повторювалась ця біда.
Вічна пам’ять тим, хто не повернувся.
Честь і шана живим.
